Розділ 8. Не довіряй Каелю

— Ось тепер ми маємо проблему.

Слова Каеля повисли в повітрі.

Міра не відповідала.

Вона дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, що саме змінилося.

Нічого.

І водночас — усе.

Ще кілька хвилин тому Каель був людиною, з якою вона сперечалася, якій не завжди довіряла, але яку вважала частиною команди.

Тепер у неї в голові крутилися лише три слова:

Не довіряй Каелю.

Тео першим порушив тишу.

— Ну...

Він обережно подивився на Міру.

— Я пропоную не робити поспішних висновків.

Каель кинув на нього короткий погляд.

— Дякую.

— Я ще не закінчив.

— Звичайно.

Тео склав руки на грудях.

— Бо якщо виявиться, що ти справді щось приховував, я особисто забороню тобі заходити в наше агентство без попередження.

Ліора здивовано подивилася на нього.

— Це агентство формально належить Мірі та тобі.

— Саме тому я можу заборонити.

— Ти не можеш заборонити ректору заходити у власну академію.

— Це не академія.

— Це колишня комора.

— Тим більше. Тут суворі правила.

Міра ледь усміхнулася.

Але усмішка швидко зникла.

— Каелю.

Він подивився на неї.

— Ти щось знаєш?

— Так.

— Що саме?

— Більше, ніж тобі хотілося б.

— Це не відповідь.

— Я знаю.

— Тоді відповідай.

Каель кілька секунд мовчав.

Потім сказав:

— Я знав, що Еліана проводила дослідження, пов'язані з Архівом.

— І?

— Я не знав, що вона повернеться.

— Це все?

— Ні.

Міра зробила крок до нього.

— Що ще?

Каель перевів погляд на стару рамку дзеркала.

— Вона попросила мене стежити за тобою.

Тео перестав жартувати.

Ліора нахмурилася.

Міра мовчала.

— Коли?

— Від самого початку.

— Від якого саме початку?

— Відтоді, як ти з'явилася в цьому світі.

Міра відчула, як у грудях стислося.

— Ти стежив за мною?

— Я захищав тебе.

— Це не одне й те саме.

Каель кивнув.

— Знаю.

— Хто ще знав?

— Ніхто.

— Тео?

— Ні.

— Ліора?

— Ні.

— Академія?

— Ні.

Міра довго дивилася на нього.

— Тоді навіщо?

Каель не відповідав.

— Навіщо Еліана наказала тобі стежити за мною?

— Вона сказала, що ти можеш бути ключем.

— Ключем до чого?

— До Архіву.

Міра стиснула кулаки.

— І ти повірив їй?

— Спочатку ні.

— А потім?

— Потім побачив, як магія реагує на тебе.

— І вирішив просто спостерігати?

— Я не просто спостерігав.

— Тоді що ти робив?

Каель зробив крок до неї.

— Не давав Архіву знайти тебе.

Тиша.

Цього разу Міра не знала, що відповісти.

Ліора тихо запитала:

— А якщо він каже правду?

Тео глянув на неї.

— А якщо ні?

— Саме тому треба перевірити.

Міра кивнула.

— Правильно.

Вона повернулася до Каеля.

— Відтепер жодних секретів.

— Згоден.

— Якщо знаєш щось — кажеш.

— Так.

— Якщо не знаєш — теж кажеш.

— Так.

— І якщо Еліана знову з'явиться...

— Ми не будемо довіряти їй автоматично.

Міра трохи примружилася.

— Це вже краще.

Тео підняв руку.

— Я хочу уточнити одну річ.

— Яку? — запитала Міра.

— Якщо ми зараз домовилися нікому не довіряти, чи можемо хоча б довіряти один одному?

Ліора подивилася на нього.

— Теоретично.

— Це дуже заспокоює.

Вони повернулися до документів.

Тео розклав їх на столі.

— Отже, маємо кілька фактів.

Він написав на аркуші:

1. Міра не випадково потрапила в цей світ.

Поруч:

2. Еліана знала, що вона з'явиться.

Ще нижче:

3. Архів шукає Міру.

І четвертий пункт:

4. Каель отримав наказ стежити за нею.

Тео подивився на список.

— Мені не подобається четвертий пункт.

— Мені теж, — сказала Міра.

— Але він може бути не причиною.

— А доказом чого?

— Що Еліана знала набагато більше, ніж ми думали.

Ліора взяла один із документів.

— Тут є дата.

— Яка?

— За дев'ять років до появи Міри.

Тео нахилився.

— Тут написано: «Підготовка».

Міра забрала документ.

— До чого?

На наступному рядку стояло:

«Підготувати точку прибуття.»

Міра застигла.

— Точку прибуття...

Каель прочитав текст.

— Це може означати місце, куди відкриється перехід.

— Але я не проходила через портал.

— Саме це робить ситуацію дивнішою.

Міра провела пальцем по документу.

— А якщо це не місце?

— Що?

— Якщо «точка прибуття» — це не координати.

Тео задумався.

— Людина?

— Можливо.

Ліора раптом підняла голову.

— Або предмет.

Міра подивилася на неї.

— Який предмет?

Ліора мовчки вказала на чорний ключ.

Усі подивилися на нього.

Тео повільно сказав:

— Ключ.

— Він з'явився разом із другою версією Едварда, — нагадала Міра.

— А потім змінив дату.

— І привів нас до Архіву.

Каель взяв ключ.

На його поверхні знову світилися три крапки.

— Він не просто відкриває двері.

— А що тоді?

Каель повернув його.

На зворотному боці з'явився напис.

Раніше його не було.

«ПОВЕРНИ ТЕ, ЩО БУЛО ВЗЯТО.»

Міра відчула холод.

— Що було взято?

Ніхто не відповів.

А потім Тео раптом сказав:

— Еліана.

Міра подивилася на нього.

— Що?

— Може, Архів не намагається забрати тебе.

Він постукав пальцем по напису.

— Може, він хоче повернути щось, що колись забрали з нього.

Каель похитав головою.

— Не сходиться.

— Чому?

— Архів не існував у нашій реальності сімнадцять років тому.