Розділ 6. Книга, якої не мало бути

Міра не торкалася книги.

Вона просто дивилася на неї.

ЕЛІАНА ВЕЙЛ.

І нижче — дата.

Через три дні.

На мить їй здалося, що весь зал Архіву перестав існувати.

Не було полиць.

Не було сотень книг.

Не було альтернативної Міри, Тео, Ліори чи Каеля.

Лише ім'я.

І дата.

— Це неможливо, — тихо сказала Ліора.

— Саме тому ми тут, — відповів Тео.

Його голос звучав незвично серйозно.

Міра нарешті підняла погляд.

— Еліана зникла багато років тому.

Каель стояв навпроти книги, не відводячи від неї очей.

— Так.

— І ти сам казав, що не знаєш, що з нею сталося.

— Так.

— Тоді чому її ім'я тут?

Каель мовчав.

Міра зробила крок до нього.

— Каелю.

Він повільно видихнув.

— Я не знаю.

— Ти впевнений?

— Цього разу — так.

— А якщо вона не зникла?

Каель похитав головою.

— Я бачив останній момент експерименту.

— Бачив її?

— Так.

— І що саме?

Він не відповів одразу.

Альтернативна Міра втрутилася:

— Він бачив не її.

Каель різко подивився на неї.

— Не починай.

— Ти знаєш, що це правда.

Міра повернулася до них.

— Про що ви говорите?

Альтернативна Міра підійшла до книги.

— У моєму світі Еліана не зникла.

Міра завмерла.

— Що?

— Вона залишилася по той бік.

— По той бік чого?

— Межі.

Каель стиснув щелепу.

— Ти не можеш знати цього напевно.

— Можу.

— Звідки?

— Тому що я говорила з нею.

У залі стало тихо.

Міра відчула, як серце вдарилося об ребра.

— Коли?

— Дев'ять років тому.

— Вона була жива?

— Так.

— Якою вона була?

Альтернативна Міра на мить задумалася.

— Втомленою.

— Це все?

— Ні.

Вона подивилася на Міру.

— Вона чекала на тебе.

Міра застигла.

— На мене?

— Вона сказала, що одного дня ти прийдеш.

— Але вона навіть не знала мене.

— У моєму світі знала.

Тео підняв руку.

— Перепрошую, але ми щойно відкрили дуже серйозну проблему.

Ліора глянула на нього.

— Яку саме?

— У нас тепер є щонайменше дві Еліани.

— Чому дві?

— Бо якщо існує альтернативна Міра, яка знала альтернативну Еліану, то десь має існувати й альтернативна Еліана.

Міра похитала головою.

— Не обов'язково.

Тео нахмурився.

— Чому?

— Тому що Архів не створює копії автоматично. Він зберігає можливості.

Каель уважно подивився на неї.

— Ти починаєш розуміти.

— Так.

Міра обернулася до полиць.

— Кожна книга тут може бути не історією, яка сталася. Вона може бути історією, яка могла статися.

— Тоді ця книга...

— Не обов'язково означає, що Еліана повернеться через три дні.

Альтернативна Міра тихо сказала:

— Ні.

Міра подивилася на неї.

— Що?

— Ця книга не передбачає майбутнє.

Вона торкнулася золотої обкладинки.

— Вона показує вибір.

— Який вибір?

— Твій.

Міра нахмурилася.

— Мій?

— Так.

Альтернативна Міра перегорнула першу сторінку.

Текст змінився.

«ЕЛІАНА ВЕЙЛ МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЯ.»

Під цим з'явився другий рядок.

«АЛЕ ТІЛЬКИ ЯКЩО МІРА ВЕЙЛ ВІДКРИЄ ДВЕРІ.»

Тео зблід.

— Це вже мені не подобається.

— Мені теж, — сказала Ліора.

Каель забрав книгу з рук альтернативної Міри.

Сторінки миттєво почорніли.

— Не чіпай її, — сказала вона.

— Чому?

— Вона не любить, коли її намагаються контролювати.

Каель подивився на книгу.

— Це просто артефакт.

— Ні.

Альтернативна Міра похитала головою.

— Саме так ви помилилися сім років тому.

Міра різко повернулася до неї.

— Що сталося сім років тому?

— Ви відкрили першу кімнату Архіву.

— Хто?

— Еліана.

Каель опустив книгу.

— Досить.

— Ні, — твердо сказала Міра. — Не досить.

Вона підійшла до нього.

— Я хочу знати все.

Каель дивився на неї кілька секунд.

Потім поклав книгу на стіл.

— Сімнадцять років тому експеримент Межі не був першою спробою.

Міра мовчала.

— Що?

— До того експерименту були інші.

Тео повільно сів на край столу.

— Скільки?

— Три.

Ліора здивовано запитала:

— І що з ними сталося?

— Два провалилися.

— А третій?

Каель подивився на книгу.

— Успішний.

Міра відчула холод.

— Тобто Архів існував ще до Межі?

— Ні.

Каель похитав головою.

— Межа існувала до Архіву. Але після третього експерименту з'явилося місце, яке не мало існувати.

— Архів.

— Так.

Тео задумливо сказав:

— Отже, його створили?

— Ми не знаємо.

— Але щось його спричинило.

— Так.

Міра дивилася на чорні полиці.

— А якщо Архів не створили?

Усі подивилися на неї.

— Якщо він завжди існував, але став доступним тільки після експерименту?

Каель повільно кивнув.

— Це можливо.

— Тоді чому він зараз активний?

Альтернативна Міра відповіла:

— Через тебе.

Міра зітхнула.

— Звичайно.

Тео усміхнувся.

— Я починаю думати, що в нашому агентстві треба ввести правило: якщо хтось каже «через тебе», ми просто йдемо додому.

— Ти можеш іти, — сказала Міра.

— Ні.

— Чому?

— Бо без мене ти, швидше за все, відкриєш двері, яких не існує.

— Справедливо.

Ліора раптом підійшла до полиці.

— Тут щось не так.

— Що? — запитала Міра.

Ліора провела пальцем по корінцях книг.

— Усі книги мають назви.

Вона вказала на кілька томів.

— «Місто після падіння вежі». «Світ без Межі». «Каель Равенкрофт: ректор, який не став ректором».

Тео одразу ожив.

— Де ця книга?