Розділ 4. Людина без минулого

Наступного ранку Міра прокинулася від відчуття, що щось не так.

Вона не могла пояснити чому.

У кімнаті все було на своїх місцях.

Вікно закрите.

Двері замкнені.

Хроніка Межі лежала на столі.

Чорний ключ — поруч.

Але щось змінилося.

Міра підійшла до дзеркала.

Подивилася на своє відображення.

Цього разу воно повторювало кожен її рух.

Вона підняла руку.

Відображення повторило.

Повернула голову.

Відображення повернуло.

Міра полегшено видихнула.

— Добре.

Вона вже хотіла відійти, коли її відображення раптом перестало рухатися.

Міра застигла.

Відображення теж.

Потім воно повільно підняло руку й торкнулося скла.

Міра не рухалася.

На поверхні дзеркала проступили слова:

«ВОНА ВЖЕ ПРИЙШЛА.»

Міра різко обернулася.

У кімнаті нікого.

Вона знову подивилася в дзеркало.

Слів уже не було.

Лише її власне обличчя.

— Чудово, — пробурмотіла Міра. — Саме цього мені не вистачало зранку.

Коли вона зайшла до агентства, Тео вже був там.

Перед ним лежали три аркуші, карта міста і чашка кави.

— Ти рано.

— Я взагалі не спав.

— Це пояснює каву.

— Кава не пояснює мене. Вона підтримує моє існування.

Міра сіла навпроти.

— Є новини?

Тео підсунув їй аркуші.

— Я перевірив міський реєстр.

— І?

— Людини, яка має з'явитися сьогодні, там немає.

— Ми це вже знаємо.

— Ні, Міро. Я перевірив не тільки сьогоднішні записи.

Він поклав перед нею другий документ.

— Її немає ніде.

— Ніде?

— У реєстрі народжень. У школах. У списках магів. У податкових записах. У лікарнях. Навіть у списках мешканців гуртожитків.

Міра перегорнула сторінку.

— Тоді звідки ми знаємо, що вона взагалі існує?

— Не знаємо.

— Це проблема.

— Саме тому я не спав.

Міра подивилася на нього.

— Що ти думаєш?

Тео відкинувся на спинку стільця.

— Я думаю, що ми помиляємося.

— У чому?

— Ми припускаємо, що Архів створює людей.

— А ти вважаєш інакше?

— Так. Я думаю, що Архів змінює історію.

Міра задумалася.

— Поясни.

— Якщо він просто створює людину, то ця людина повинна мати якийсь слід. Магічний, документальний, фізичний. Але якщо Архів змінює саму історію, тоді все виглядатиме так, ніби ця людина завжди існувала.

— Але ми не знайшли жодного документа.

— Саме тому я й думаю, що зміна ще не відбулася.

Міра підняла голову.

— Тобто сьогодні…

— Сьогодні Архів спробує змінити минуле.

У двері постукали.

Вони одночасно замовкли.

До кімнати увійшов Каель.

Він тримав у руці папку.

— Я почув вашу розмову.

Тео підняв брову.

— Ви підслуховували?

— Двері були відчинені.

— Це не відповідь.

— Це відповідь, яка мене влаштовує.

Міра простягнула руку.

— Що у вас?

Каель поклав папку на стіл.

— Старі документи з міського архіву.

Міра відкрила її.

— Що це?

— Звіти першого дослідження Межі.

— Ми їх уже бачили.

— Не ці.

Вона перегорнула кілька сторінок.

Почерк був старий.

Деякі слова стерлися.

Але один фрагмент залишився чітким:

«У разі нестабільності Межі можливе виникнення альтернативної лінії подій.»

Міра прочитала ще раз.

— Альтернативної лінії.

Каель кивнув.

— Саме так.

Тео схилився над документом.

— Тоді моя теорія правильна.

— Частково, — відповів Каель.

— Що означає «частково»?

— Архів не створює альтернативну історію самостійно.

— А що тоді?

Каель подивився на Міру.

— Йому потрібна людина.

Міра відчула тривогу.

— Я?

— Не обов'язково.

— Тоді хто?

Каель мовчав.

Тео роздратовано сказав:

— Ви можете хоч раз пояснити все одразу? Без загадок, без пауз і без цього вашого погляду, ніби всі навколо повинні самі здогадатися?

Каель спокійно подивився на нього.

— Можу.

Тео замовк.

— Архів може створити альтернативну лінію подій лише тоді, коли має точку прив'язки. Людину, подію або предмет, який існує в обох варіантах реальності.

Міра запитала:

— І якщо така точка з'явиться?

— Дві версії історії почнуть накладатися одна на одну.

— Що станеться?

— Спочатку дрібниці.

— Наприклад?

— Людина може пам'ятати інший будинок. Предмет може опинитися не там, де його залишили. Хтось може мати спогад про подію, якої інші не пам'ятають.

Тео повільно кивнув.

— А потім?

Каель подивився йому в очі.

— Потім обидві версії почнуть вимагати право на існування.

У кімнаті стало тихо.

Міра відчула холод.

— І одна з них зникне.

— Так.

Ліора прийшла за кілька хвилин.

Міра пояснила ситуацію.

Ліора довго мовчала.

— Я не думаю, що нам варто чекати, поки це станеться.

Тео кивнув.

— Я теж.

Каель заперечив:

— Якщо ми не знаємо точки прив'язки, ми не знаємо, де шукати.

Міра піднялася.

— Я знаю.

Усі подивилися на неї.

— Дзеркало.

Каель насупився.

— Поясни.

— Воно показало мені людину, якої не було в кімнаті.

— Це ще не доказ.

— Ні. Але в ньому вже відбувається накладання двох версій.

Ліора задумалася.

— Тоді дзеркало може бути не просто спостерігачем.

— А точкою прив'язки, — закінчив Тео.

Міра кивнула.

— Саме так.

Каель одразу похитав головою.

— Ні.

Міра подивилася на нього.

— Чому?

— Бо якщо ти права, дзеркало вже пов'язане з альтернативною лінією.

— І?

— І якщо ти його активуєш, можеш стати частиною цієї лінії.

— Можливо.

— Міра.

— Каелю, якщо ми нічого не зробимо, ця лінія все одно з'явиться.

— Але ти не знаєш, якою буде ціна.