Кралася ніч на сріблястих лапах,
Стомлений день сховався в туман.
Шепче тривога в зачинених шафах,
Сни розпливають мов хижий туман.
Зорі мов свідки безмовного болю,
Кожна — як думка, що ранить ураз.
Серце в обіймах тривожної волі
Б’ється, мов птах, що шукає свій час.
Темряви тінь пробігає по стелі,
Шепіт нічний — не до сну, а до мук.
Сон і надія далеко в пустелі,
Тихо продовжують незмінних рух.
Відредаговано: 08.06.2025