Вечірні вірші

Тихий степ літнього вечора

Степ засинає в обіймах вечірніх,
Тиша пливе мов човен в траві.
Сонце лягає на хвилі незмірні,
Гасне в обіймах вітрів польових.

Квіти схилились мов втомлені діти,
Місяць на обрії стиха засів.
Коник у травах почав шелестіти
Наче хтось шепче старий позивний.

Пахне чебрець і полин, і безсмертник,
Рожевим палають степи золоті.
Все завмирає — й душі стає щемно,
Наче в колисці в безмежнім житті.

Тільки той вітер — мандрівник несмілий —
Грає на струнах високих степів,
І розливає мелодію милу
Що не придумав би жоден з птахів.

Подобається

#3038 в Різне
#626 в Поезія

Відредаговано: 08.06.2025