Вечірні вірші

Мак на асфальті

На тлі міста, в синіх тонах,
Де вогні мовчать крізь віконця,
Самотній мак — мов тихий знак,
Проріс крізь бетон, туди — до сонця.

Вітер колише його в пітьмі,
Наче шепоче: «Ти тут — даремно…»
А він стоїть у своїй весні,
Яскравий, живий, хоч і невпевнено.

Ніщо навкруги не цвіте давно,
Лиш дим і скло, лиш тіні й кроки…
А мак горить — мов вогню зерно,
Малий спротив серед епохи.

І місто дихає — глухо, без слів,
Сяє вогнями в холоднім тумані…
А мак мов каже: “Я теж хотів
Жити. Любити. Цвісти — у камені.”

Подобається

#3038 в Різне
#626 в Поезія

Відредаговано: 08.06.2025