Глава I. Зібрання

Темрява печери не була порожньою. Вона жила: дихала вологою пліснявою, шурхотіла важким шовком і відгукувалася гострим скрипом кігтів по каменю. Зграя рухалася вперед повільно, немов густий туман, що заповнює низини перед бурею.

У центрі застигла Карніка. Найстарша, древня, вона здавалася частиною самої скелі. Її тіло здавалося зрослим із кам’яним троном, а погляд був бездонним, як прадавня ніч, у якій ще не народилися зорі.

Людина стояла на колінах біля входу. Вона не чинила опору. Культ навчив її головної істини: той, хто бореться, перетворює кров на оцет. Спротив псує смак вечері.

— Ти знаєш, чому ти тут, — прошипіла Морра, повільно облизуючи кінчики пальців, вловлюючи солодкуватий присмак адреналіну.

— Я… — голос чоловіка здригнувся, але одразу згас, придушений важкою тишею печери.

— Знаєш. Ти — лише паливо для нашого безсмертя, — нахилилася Карніка. Її обличчя, біле, як кістка, опинилося так близько, що темрява її зіниць почала поглинати свідомість людини.

Сілла повільно провела гострим кігтем по його плечу, ледь розсікаючи тканину сорочки. — Ти не гість, якого чекали з почестями.

— Я… я прийшов добровільно… — намагався знайти бодай краплю гідності чоловік.

— Ти — вечеря, — відрізала Сілла. Це слово впало на дно печери важким кам’яним вироком.

Ізар кинулася вперед, її очі спалахнули голодним вогнем. Рука простяглася, готова прорізати першу плоть і відчути тепло, що пульсує під шкірою.

— Ні, — голос Карніки прокотився печерою, наче глухий удар дзвона. — Ти псуєш страву поспіхом.

Вампірки оточували його, звужуючи коло. Кожен рух був частиною стародавнього ритуалу, кожен подих — вимірюванням його волі.

— Він ще не осягнув глибини своєї долі, — шепотіла Морра, схиливши голову набік, ніби прислухалася, як сповільнюється пульс жертви під впливом страху.

— Нехай стоїть. Не поспішайте, — наказала Карніка. У її голосі відчувалася крижана розважливість. — Смак ще не дозрів. Його душа має повністю просочитися усвідомленням кінця.

Людина затремтіла. Він зрозумів остаточно: вечеря вже почалася, і те, що його серце все ще б’ється, було лише частиною їхнього вишуканого меню.