Реєстрація

Відвертість

Я розлітаюсь на тисячі скалок...

Я розлітаюсь на тисячі скалок

Як ваза із порцеляни

Деякі з них вже й не знайдеш

Я розлітаюсь щоразу

Щоразу!

Від слова, погляду, дій

Чому я така крихка?

Лежу розбита й розтрощена

Довго-довго лежу!

А потім збираюсь

Магічним чином

Скельце до скельця

І знов ніби ціла

До наступного разу,

Коли я знов розіб'юсь.

14.03.23

Людмила Гончарова

Подобається

#766 в Різне
#103 в Поезія

У тексті є: про кохання, емоції на межі, емоції та почуття

Відредаговано: 11.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше