28 вересня 2019 року

Це вперше Аліна прийшла до кав'ярні у вихідний день. Рано вранці замовила просто чай замість звичного лате, сіла за стіл біля вікна та втупилася в свій телефон. У такий час клієнтів ще особливо не було, тож я спокійно міг зайти в Інстаграм.

Звісно ж, Аліна виставила нову історію. Я переглянув її, не переживаючи через те, що вона може здогадатися про моє невеличке сталкерство, оскільки використовував акаунт молодшої сестри, яку маленьким шантажем змусив дати мені доступ.

В історії Аліна опублікувала чорно-білу фотографію кружки з чаєм і прохання "SOS! Порадьте якогось класного репетитора з матеші. Дуже треба!" Я зрозумів, що це чудовий шанс наблизитися до неї.

Зібравшись з духом, я підійшов до Аліни. Вона запитально підняла брову, не розуміючи, що мені було від неї потрібно.

— Пробач, що турбую, але мені потрібна твоя допомога.

— У чому? — нахмурилася дівчина.

— Наскільки мені зрозуміло, ти навчаєшся у школі, а я збираюся займатися репетиторством, тому хотів би попросити тебе поговорити зі своїми однокласниками та запропонувати їм мої послуги.

Я боявся, що це не прокатить, проте Аліна всміхнулася, очевидно, радіючи, що доля все так вдало влаштувала для неї. Якби вона тільки знала, що це не доля, а я...

— А ти математику знаєш?

— Так, — я кивнув.

— Тоді ти можеш стати моїм репетитором.

— Справді? — я намагався якомога натуральніше грати подив.

— Справді. Напиши мені, будь ласка, свій номер. Я поговорю з батьками, а тоді зателефоную тобі з приводу графіку занять і оплати.

Поки я вводив у її телефон свій номер, мені ледве вдавалося стримувати свій захват і не підстрибувати від щастя.