23 вересня 2019 року

Я майже ніколи не звертав увагу на відвідувачів кав'ярні, у якій працював, але їй вдалося привернути мою увагу.

Аліна приходила по буднях за годину до початку школи, виконуючи (якщо чесно, списуючи) домашнє завдання або просто балакуючи з подругами.

Ім'я я дізнався завдяки тому, що частенько подружки за її спиною потворювали фрази типу "Як Аліна може бути такою дурною?" 

Аліна була зовсім невідповідальною. Мала звичку запізнюватися та забувати про щось важливе. Проте це було неважливо. Я закохався в той позитив, який ішов від неї, у її чарівну усмішку, у розкішне довге світле волосся та ідеальне тіло, глянувши на яке, ніколи не можна було б сказати, що тобі лише шістнадцять.

Знайти її в соціальних мережах було нескладно. Одного дня я сказав їхній компанії, що за підписку на акаунт кав'ярні в Інстаграмі можна отримати безкоштовну каву. Звісно ж, усі повелися на це, включно з Аліною.

Так я і знайшов її профіль, де вона з задоволенням ділилася своїм життям з понад 500 підписників. Звідти я й дізнався, що Аліна часто їздила закордон разом зі своєю старшою сестрою та її чоловіком, захоплювалась малюванням, щодня ходила до тренажерного залу, мала чорного кота з кличкою Бетмен і обожнювала фільми про супергероїв.

Гортаючи її сторінку в Інстарграмі, я закохався. По-справжньому закохався. І я зроблю так, щоб вона була моєю. Будь-якою ціною.