Розбите серце завжди приводить до саморозвитку(або депресії).

Останній келих віскі був важким, метафорично і фізично, не тільки для кароокої брюнетки, але і для інших в барі. З кожним ковтком віскі тягар її печалей, здавалося, збільшувався. Бармен, який намагався провести її до машини в черговий раз, знав, що це важка битва. Як би він не намагався відмовити її від втоплення емоцій в алкоголі, його зусилля були марними. Однак нове повідомлення на телефоні здригнуло її від заціпеніння. Вона піднялася з табуретки, ледь не перекинувшись через кількість алкоголю, що тече по її жилах. Як тільки її ноги почали згинатися під нею, її простягнута рука вчепилася в футболку незнайомця, що стояв поруч, рятуючи її від болісного падіння. Але її порятунок дорого коштував. Коли вона вчепилася за сорочку незнайомця, її підбори болюче впилися в ноги і затиснули спину, викликавши хвилю дискомфорту, яка пульсувала по її тілу. – Чорт! – видихнула вона. –Ніхто не хоче допомогти? – промовила майже агресивно. Сум'яття її скрутного становища привернуло увагу оточуючих, які втрутилися, щоб допомогти. З їх допомогою їй вдалося відновити рівновагу і забрати сумочку.

Заплативши за себе, переконана у своїй «впевненій» ході, вона натрапила на те, що вважала таксі, яке її чекало. Коли автомобіль почав рухатися, у неї нарешті з'явилася мить ясності. Глянувши на свій телефон, вона зрозуміла, що повідомлення, яке перервало її просочений алкоголем вечір, було з банку. Її стипендія була збільшена, що стало нагородою за її важку працю та відданість навчанню. Почуття піднесення охопило її, на мить затьмаривши її жаль про нічні події. Вона вистояла, і її зусилля окупилися. Проте відтінок розчарування залишався в ній. Вона завжди пишалася своєю здатністю залишатися стриманою і врівноваженою, але сьогодні ввечері вона піддалася розбитості свого серця. Вирішивши не допустити, щоб подібне повторилося, вона дала собі обіцянку. З цього моменту вона поклялася ніколи не дозволяти серцю контролювати свої дії. Вона знайде в собі сили піднятися над болем, зцілитися і зміцніти. Вага останнього келиха віскі буде служити нагадуванням, символом її минулих труднощів і свідченням її рішучості рухатися вперед. Продовжуючи свою подорож, думками вирішила вчитися на своїх помилках і прийняти стійкість, яка завжди була її частиною. Вона знову стане втіленням витримки та стриманості, використовуючи своє нове визнання та підвищену стипендію як паливо для відновлення себе, як академічно, так і емоційно. І ось, з оновленим відчуттям мети і свого минулого досвіду, що закарбувався в її пам'яті, вона зупинила таксі поруч з мостом, що знаходився поблизу її будинку, і з пустотою всередині тихо спостерігала за нерухомими зорями.

Коли яскраве сонце поступово піднімалося за горизонт, кидаючи свої м'які, золотисті промені в кімнату, дрімаюча жінка почала ворушитися, ніжно збуджуючись від свого спокійного сну. Опинившись оповитою знайомими обіймами своєї затишної обителі, вона відчула, як почуття розради і комфорту огорнуло її. Коли її розум повільно виринав із глибини несвідомого стану, вона не могла не бути поглинена непереборною цікавістю, розмірковуючи про те, як вона прибула до цього пункту призначення без будь-яких спогадів. І все ж серед серпанку затяжних снів і нерозбірливих думок в її свідомість з силою проникла одна незаперечна істина - невпинне нагадування про поблажливість, яку вона скуштувала минулої ночі. Її голова стукала з інтенсивністю, схожою на утримання пороку, ніби її мозок був ув'язнений у невпинній хватці. Цей виснажливий пульс нещадно вказував на ніч надмірного вживання алкоголю і його неминучі наслідки. Наслідки її розкутого розгулу стали звичним супутником - стійке відчуття похмілля, яке нещадно чіплялося за її істоту, безперервно нагадуючи їй про обмеження, накладені плином часу, і неминучість дорослішання. Вона вирішила залишитися вдома ще на два дні, так як їй потрібен був час, щоб прийти в себе. За цей час вона подбала про те, щоб знищити майже всі залишені батьком запаси алкоголю в її будинку. Проте, коли наступного ранку вона запивала ліки теплою водою та медом, її телефон задзижчав текстовим повідомленням від подруги:

• «Бажаю здоров’я, п’яниця. У мене є великі новини. Якщо ви не бажаєте гарного майбутнього, принаймні знайдіть хвильку для кращої подруги».

Віддаючи перевагу заспокоєнню, а не соціальній взаємодії, вона знехтувала своїм телефоном і відкинула його вбік. Однак незважаючи на тимчасову апатію у бік навчання, вона знала, що пропуск занять призведе до похмурого відрахування. Саме тому, вона вичавила з себе жалюгідне:

•  "Ок".

Через годину я  підійшла до своєї подруги, яка, здавалося, була в захваті від новин. Однак, після того як вона побачила мене, на її обличчі з'явився вираз відрази.

— Гм..., — оцінила мою зовнішність подруга, — ти виглядаєш жалюгідно. А чому ти не одягнула ту сукню? - Боже ти тхнеш алкоголем за милю".

• Я можу піти додому. – сказала я розвертаючись на п’ятах.

Міцно схопивши мене за лікоть,  подруга вигукнула:

• "Еее-Ні, ти нікуди не підеш". "Ви пані взагалі уявляєте, що сталося під час вашої двохденної пригоди з алкоголем?" - запитала її подруга.

•  Ні, — безкорисливо відповіла вона. "І мені всеодно".
• "Вийди зі своєї апатії",— благала її подруга. «Сьогодні новий професор прочитає заключну лекцію».
•  "Доречі, про це...", - Заінтригована, вона не могла не запитати про професора. Однак її подруга перебила серйозним тоном, запитавши:
•  «Доречі про це, ви з ним часом не знайомі?»
•  "З ним?" – відповіла вона, здивована. "Я бачила про нього  лише одне повідомлення в нашому груповому чаті і здається……лише там". Подруга пильно придивлялася до неї.
•  Тоді чому він так цікавиться тобою? «Два дні тому він став професором і відразу зателефонував тобі на пропускі, але ж ти була «зайнята».
•  «Що?» — запитала я. Цікавість загострювалася все більше.
•  "Він...".  -Ріккі вже збиралася сказати, як раптом пролунав голос позаду:
•  «Міс Коллінз!»