Хару і Коноха були на пікніку. Вони насолоджувалася природою. Вони їли. Дув легкий вітерець. Усюди були гарні квіти різних кольорів. Біля них літали прекрасні метелики. Співали пташки. Хару тримав її за руку. Він насолоджувся кожним часом проведений з нею. Раптом Коноха побігла від нього подалі на кілька кроків. - Спіймай мене якщо зможеш. Вона засміялася. - Ось значить як. Тоді тримайся. Як спіймаю то ти в мене отримаєш. - сказав він з задоволеною усмішкою. Вона почала тікати від нього. Він почав бігти за нею щоб спіймати її. Вони сміялися. Їм було весело. Раптом він спіймав її та притиснув її до дерева. - Я нарешті тебе спіймав. Тобі нікуди тікати. - сказав він цілуя її ніжно та пристрасно. Вони цілувалися кілька хвилин. Вони припинили цілуватися. - Коноха я дуже щасливий бути поруч з тобою. Сподіваюся ніхто не зруйнує нашого щастя. Я теж дуже щаслива бути поруч з тобою. Ніхто не зможе цього зруйнувати. Цього ніколи не буде. - сказала вона ніжно обіймаючи його. Йому б хотілося в це вірити.
#568 в Молодіжна проза
#5381 в Любовні романи
#1183 в Короткий любовний роман
романтична комедія, аніме-фестиваль, розбите серце через брехню
Відредаговано: 20.06.2026