Минуле яке не відпускає

Хару лежав в ліжку. Він думав про минуле яке не відпускає його. Все почалося в середній школі. Зараз він вчився в третьому классі старшої школи. Йому було 18 років. Кілька років тому він вчився в першому классі середньої школи разом зі своєю кузиною Міцукі. Вони дружили. А потім з часом стали близчими. Вони почали зустрічатися. Потім з часом він став помічати яка вона насправді людина. Вона погано проводилася з дівчатами тільки за те що вони підійшли до нюго, або заговорили з ним, або подивилася на Хару. Вона знущалася з цих дівчат, вона штовхала їх, таскала за волосся. Вона знущалися навіть з хлопців та сміялася з них. При цьому вона весь час слідкувала за ним та переслідувала його. Це його лякало. Він вже більше не міг цюго витримувати.  - Я йду від тебе. Ти жахлива людина. Ти з усіма жахливо поводися.  - Не йди. Ти лише мій. Ти будеш зі мною не важливо хочеш ти цього чи ні. - сказала вона з лиходійскою посмішкою. Він вжахнувся. Як він міг не помічати яка вона насправді. Йому було шкода тих дівчат яким діставалося через нього. Як він взагалі міг не помітити. Як він взагалі міг зустрічатися з такою як Міцукі. Але вона не залишала його в спокої. Весь час переслідувала його, весь час ліжла до нього та казала що він лише її і не чий більше. Йому хотілося втекти. Коли бачив її. Це було нестерпно. Він більше не міг цього витримати. Через це він був змушений після закінчення середньої школи переїхати в інше місто подалі від неї. Він з болем в серці це згадував. Це був справжній жах. Це не відпускало його та не давало спокою. Він майже забув своє минуле. Але це минуле знайшло його і не хотіло відпускати,тоді він знову згадав своє минуле. Яке намагався весь час забути і не хотів ніколи згадувати. Це приносило йому лише страждання. Йому було нестерпно погано. Він хотів щоб це минуле залишило його в спокої та ніколи не поверталося в його життя. Він боявся що через його минуле постраждає Коноха. Він має її захистити від неї. Навіть ціною власного життя.