Відвали від мене збоченцю.

Поцілунок під парасолькою

Хару і Коноха йшли разом до школи тримаючись за руки. - Мені так подобаєтся ходити разом по дорозі до школи. - сказала Коноха з милою усмішкою. - Мені теж Коноха. Я хочу бути з тобою кожну хвилину свого життя. Він погладив її по голові. Вона вся почервоніла. Раптом пішов дождь. Хару прикрив її і себе своєю парасолькою. - Добре що я на відміну від тебе не забув взяти парасольку. - засміявся він. Вона була обурена. - Як тобі не соромно казати таке своїй дівчині. Вона образалася на нього. - Вибач я не хотів тебе образити. Раптом він ніжно поцілував її в губи. Під парасолькою коли йшов дождь. Під звуки краплин дождю. Усюди були лузи. Вони цілувалися не помічая цюго. Він відірвався від її губ. Вони почервоніли. Вони дійшли до школи разом. Хтось за ними спостерігав. І бачив як вони цілувалися. Це була колишня дівчина Хару. Його кузина Міцукі яка була схожа на нього. Яка сюгодні перевелася до їхньої школи. Яку називали місячною красунею. - Ти все одно будеш мій. - сказала вона з злорадною посмішкою. Вона засміялася як справжня лиходійка.

Виктория Барбинягра

Подобається

#569 в Молодіжна проза
#5388 в Любовні романи
#1185 в Короткий любовний роман

У тексті є: романтична комедія, аніме-фестиваль, розбите серце через брехню

Відредаговано: 20.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись