Відвали від мене збоченцю.

Ти така мила

Коноха готувалася к побаченню з Хару. Вона була в гарній блакитній сукні. Її волосся було роспущене. На дворі був 1990 рік. На вулиці цвіла рожева сакура. Вітер повсюду розкидав пелюстки сакури. - Весна це чудова пора року. Як гарно. Хару чекав на Коноху. Він дуже хвилювався. А я якщо вона не прийде. Він побачив Коноху. Яка кинулася йому в обійми. - Хару ти чекав на мене. - Так я завжди чекатиму на тебе. - Так само як я на тебе. - засміялася вона з милою усмішкою. - Ти так мило усміхаєся. Ти така мила. Вона почервоніла. - Ти чого так почервоніла. - засміявся він. - Нічого подібного дурню. - сказала вона б'ючись кулаками об його груди. Вона надула губки. - Не дуйся. Коли ти червонієш ти стаєш ще милішою. Вона була збентежена. - Дякую. - сказала вона взявши його за руку. Вони чудово проводили час разом прогулюючись парком милуючись чарівною природою. Хару ніжно обійняв її гладючи по голові. Потім він ніжно її поцілував.Вони почервоніли. - Завтра побачимось у школі.-сказав він ніяково. - Дякую за гарний проведений час. - сказала вона ніяково. Він проводив її додому. Вони пішли додому. Вони були повністю червоні. Вони були дуже закохані. І це було мило.

Виктория Барбинягра

Подобається

#576 в Молодіжна проза
#5442 в Любовні романи
#1206 в Короткий любовний роман

У тексті є: романтична комедія, аніме-фестиваль, розбите серце через брехню

Відредаговано: 20.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись