Глава 10: Таємниці глибин

Зала, яку вони залишили позаду, назавжди залишиться в пам’яті кожного, але часу на роздуми не було. Коридор знову звужувався, ведучи їх дедалі глибше у темряву. Відчуття, що під ногами немає твердої землі, ставало все сильнішим.

— "Тепер ми точно під поверхнею," — зауважив Грайт, прислухаючись до відлуння кожного кроку. — "Відчуваєте? Тут наче порожнеча навколо."

Амара вела групу, її погляд залишався прикутим до кожної дрібниці.

— "Може, порожнеча, але це місце живе," — сказала вона. — "Я відчуваю, як за нами спостерігають."

Ілан, який зазвичай залишався мовчазним, уперше заговорив першим:

— "Це не просто відчуття. Є магічні сліди. Старі, але все ще потужні. Нам потрібно бути обережними."

— "Коли це було не потрібно?" — пробурмотів Грайт, знизуючи плечима.

Раптом коридор обірвався, відкриваючи перед ними велику печеру. Стіни мерехтіли синім сяйвом, мов би покриті мільярдами крихітних світлячків. У центрі печери знаходився великий водяний резервуар, з якого виривалося дивне світіння.

— "Вода?" — здивувався Каель.

— "Це не просто вода," — сказав Ілан, придивляючись. — "Це джерело магії. І щось у ньому ховається."

— "Якщо це те, про що я думаю," — додала Амара, — "то це також може бути наш єдиний шанс."

Каель оглянув печеру, шукаючи щось, що могло б вказати їм на безпечний шлях. Його погляд зупинився на вузькому мосту, який вів до центру водойми.

— "Що це за структура?" — запитав він.

Ілан нахилив голову, вдивляючись у візерунки на мосту.

— "Судячи з усього, це стародавнє місце для обрядів. Можливо, щоб отримати доступ до сили, яка тут захована."

Амара, не чекаючи, ступила вперед.

— "Досить гадати. Ми прийшли сюди, щоб знайти відповіді, і я не збираюся стояти тут, поки щось із води вирішить нас з’їсти."

Каель простягнув руку, зупиняючи її.

— "Обережно. Це може бути пастка."

— "І що тоді?" — відповіла вона, повертаючись до нього. — "Ми вже пройшли через усі можливі пастки. Якщо хочеш залишитися тут — будь ласка. Я йду далі."

Амара ступила на місток, і поверхня під її ногами тихо заскрипіла. Її кроки відлунювали по всій печері. Грайт із цікавістю нахилився до Каеля.

— "Хочеш сперечатися з нею? Бо я не ризикую."

Каель зітхнув і, махнувши рукою, рушив слідом за Амарою.

Ілан і Грайт залишилися позаду, обмінюючись поглядами, але невдовзі теж приєдналися.

Коли загін дістався середини мосту, вода раптово закипіла. Із глибин вирвався глухий звук, мов удари тисячі барабанів. Вода здійнялася у височінь, і з неї виникла величезна постать, зроблена з рідкої матерії.

— "Чудово," — пробурмотів Грайт, витягаючи меч . — "І ми думали, що це буде легко."

— "Це Хранитель," — сказав Ілан, розгублено дивлячись на створіння. — "Воно захищає джерело. Ми не можемо пройти без бою."

— "То що? Звичайний план?" — запитав Каель, хапаючи меч.

— "Ти йдеш уперед, я прикриваю, Грайт і Амара шукають слабкості," — відповів Ілан, голос його звучав спокійно. — "Не баріться."

Постать із води, мовчазна й гнучка, різко кинулася вперед. Її удари були схожі на хвилі цунамі, які намагалися змести все на своєму шляху. Каель кинувся вперед, ухиляючись від ударів, і наніс перший удар мечем. Клинок пройшов крізь рідке тіло, не завдавши шкоди.

— "Не працює!" — вигукнув він, повертаючись до решти.

Амара встигла уникнути хвилі, схопившись за край мосту.

— "Щось тут не так! Ми не можемо поранити його звичайною зброєю!"

Ілан, стоячи на краю мосту, витягнув старий сувій, який він захопив під час однієї з попередніх битв.

— "Тут є магічний бар'єр. Ми повинні знайти спосіб зламати його. Амара, перевір символи на мосту. Грайт, допоможи їй!"

Грайт не чекав повторного прохання, швидко приєднавшись до Амари. Тим часом Ілан почав вимовляти заклинання, його голос звучав упевнено, але обличчя покривалося потом.

Каель, відволікаючи Хранителя, ухилявся й завдавав ударів, змушуючи істоту переміщатися.

— "Довго ще, Ілан?!" — закричав він, коли хвиля води ледь не збила його з ніг.

— "Ще трохи!" — відповів той.

Амара знайшла підозрілий символ, вирізьблений на камені.

— "Грайте, тут щось є! Можливо, це ключ!"

— "Якщо ключ, то як його активувати?" — запитав Грайт, озираючись.

Амара, не замислюючись, притиснула долоню до символа. Камінь засяяв, і з печери вирвався потужний потік світла, який спрямовано вдарив по Хранителю.

Рідка постать застигла на місці, а її тіло почало розпадатися. Вода розлетілася навсібіч, і все стихло.

Каель, важко дихаючи, оглянувся на решту загону.

— "Все цілі?"

— "Цілі," — відповіла Амара, витираючи пил із рук.

Ілан підійшов до водойми, яка тепер спокійно сяяла.

— "Тепер ми можемо дістатися джерела. Але чи готові ми до того, що нас чекає далі?"

Каель кивнув, його погляд був зосередженим.

— "Ми не пройшли весь цей шлях, щоб зупинитися тут."

Загін зібрався біля джерела, готовий до нового виклику.

Група стояла мовчки. Їхні серця ще билися від пережитого, але вони відчували — відтепер їхнє життя вже не буде таким, як раніше.

— "Що тепер?" — запитала Амара, нарешті порушивши тишу.

— "Ми тепер маємо силу, але ми маємо вчитися її використовувати," — сказав Каель, його голос звучав як ніколи твердо. — "Це не просто благословення, це прокляття. І ми маємо вирішити, чи готові заплатити за нього."

Загін зібрався, вирішивши, що попереду їх чекає новий шлях.