ВІдтІнки Мого Смутку
2012
2012
Ми всі смертельно хворі,
Нас смерть усіх чекає.
Ми мучимось від болі,
Яка нас убиває.
Ми живемо у пітьмі
І сонце нам не світить.
За життя у боротьбі
Й поразки будемо терпіти.
Живемо надією і все.
Коли промінь ясний упаде,
Яке тепло в собі несе?
Де ж він, де?
Ми всі смертельно хворі,
Нас смерть усіх чекає.
Ми боролися з тобою,
Але це нас убиває.
Мої думки мене лякають,
Й себе не хочу розуміти.
Не знаю, що мене чекає,
Чи варто далі жити?
Надія в серці не вгасає,
Що буде світло, а не пітьма.
Сама себе втрачаю.
І вже нема мене, нема.
(09.07.2012)
Цієї ночі не засну.
Закриті очі не бачать сну.
Чи я шепочу,
Чи я кричу?
Але серце не мовчить,
Але серце так болить.
Серце рветься, серце терпне,
Мене вбиває біль нестерпна.
Але серце не мовчить,
Але серце так болить.
І котилася сльоза
По щоці моїй.
А ти не знаєш хто я,
І що в душі моїй.
(2012)
Вулиці залиті дощами
Вели мене до дому.
Вода лилася струмками
Й забирала мою втому.
Тільки тінь моя блукала,
Все стежки твої шукала.
Але дощ усе залив
І надії мої убив.
Вулиці залиті дощами
Вели мене до дому.
Я все їм пробачала,
Так не пробачила б нікому.
Я розуміла їх страх,
Я все це пережила.
Як тінь самотня – чорний птах,
Також у небі я летіла.
Вулиці залиті дощами
Вели мене до дому.
Вода лилася струмками
Й забирала мою втому. (2012)
#3488 в Різне
#904 в Поезія
#420 в Не художня література
кохання і самотність біль і радість, самотність і кохання, поезія кохання
Відредаговано: 15.07.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
