2017
Не кидай слова на вітер,
Не кидай обіцянок у смітник.
Як навчились брехати, то уже не діти.
Записуй усе в свій записник.
(26.09.2017)
Мені, здається, я чисто збожеволіла,
Твоє ім’я лиш в голові лунає.
В соїй реальності я лиш жила,
Скажи чому тебе не забуваю?
(30.10.2017)
Почуй мої думки,
У них приховані зізнання.
Що в моїм серці тільки ти,
Що ти моє кохання.
(28.12.2017)
Вибачте, що я не вписуюсь
В кліше і ваші рамки.
Вночі по клубам не тусуюсь,
Це все не мої забавки.
Моє тіло потроху вкриваю тату,
І в плейлисті не знайдеться попси.
Але я впевнена, що живу.
Питання: чи впевнений у цьому ти?
Вибачте, але бути собою
Виберу завжди без вагань.
Люблю відчувати себе живою,
І байдуже на сотні ваших дорікань.
(16.07.2017)
Не обертайся спиною
До тих хто тебе чекає.
Не прикидайся живою
Поки про це ніхто не знає.
Не закривай свої очі,
Не прикидайся байдужим.
І коли не спиться вночі
Ти ходиш по вулиці, по калюжам.
Не обертайся спиною
До тих хто тебе любить.
Бо станеш для них чужою,
І це тебе згубить
(28.06.2017)
Немов у сні все відбувалось,
Реальність вкрилася туманом.
Я знов не в того закохалась,
Моя правда виявилась обманом.
Немов в холодну воду я пірнула,
Невже так легко обманулась.
Як би в житті все просто було,
Та ж ні, я знову обпеклась.
Немов у сні все відбувалось,
Та прокинутись ніяк не можу.
Я знов не в того закохалась,
Усе життя по колу ходжу.
(12.06.2017)
Життя людей минає в чергах,
Які чекають на спасіння.
Боятися – це є мій страх,
Я виросла в такому поколінні.
Стань в чергу та чекай,
Коли життя до тебе посміхнеться.
Стань в чергу та помітиш,
Що хтось живе, а комусь живеться.
Ми звикли плисти за течією ріки,
Ми звикли все списувати на долю.
Коли чекаєш іде життя, ідуть роки.
Візьми себе в руки, збери свою волю.
Життя людей минає в чергах,
За щастям, успіхом, непотрібними речами.
Не дочекатися – був мій страх,
А тепер все помінялося місцями.
(06.02.1017)
Я прокинулась улітку,
А в душі моїй зима.
Здається, що навколо клітка,
Свобода – ілюзія, її нема.
Мене покинули бажання
В яких тонула день за днем.
Згадались твої зізнання,
Які обпікали ще досі вогнем.
Я прокинулась серед ночі,
Мене тривожили думки.
І дні летять, бо все коротші,
А ночі довші все навпаки.
Мені цікаво хто здався першим,
Чому пішло наперекіс?
І день за днем ставало гірше,
Я не змогла і ти цього не переніс.
(26.01.2017)
Читала ті книги де було його ім’я,
Шукала у текстах і між рядків.
Одне слово перетворилось у ціле життя,
Одне життя у безліч слів.
Здавалось, так завжди буду поруч.
Здавалось, це трохи нас єднає.
Говорила собі: «мала, не плач»,
Але про нього нічого не знала.
Читала ті книги де було його ім’я,
Шукала у текстах, думала це єднає.
Одне слово перетворилось у ціле життя,
Одне слово: «кохаю»…
(05.01.2017)
#3493 в Різне
#905 в Поезія
#417 в Не художня література
кохання і самотність біль і радість, самотність і кохання, поезія кохання
Відредаговано: 15.07.2021