Відстань у тисячу слів. Перша паралель.

Стихія


Я бачу в морі, аж там ген 

Швидке биття скажених вен,

 Я чую птаха дикий крик

І грізний неба злого рик, 

Я бачу спалах тих очей, 

Згубивших сотні мрій людей,

 Я чую подихи землі

 І страшно робиться мені, 

Я бачу, вітер у вогні 

Гарцює на чужім коні, 

Я чую схлипи ті німі 

Забувшись у своїй вині, 

Я бачу...чую...і німію... 

Бо хто впокорить цю стихію?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше