3. Нові знайомі

- Привіт. Як вас звати?  Сідайте до нас. - Запропонував я дівчатам. Бо бачив як вони не зводять своїх очей.

- Аліса, - відразу повернулися до мене дуже симпатична дівчинка.

Вона мені відразу сподобалась. Дівчинка була невисока на зріст. Мала, як на мене, гарну зовнішність та красиве волосся. Така на вигляд приємна та приваблива пані.

- Жанна, — сказала друга дівчинка і перша підсіла до нашого столика.

Вона була теж невисока на зріст, але така повненька. Здається нашому Толику вона дуже сподобалась, бо він відразу помчав до магазину за морозивом.

- Ми вас тут ніколи не бачили, - сказала Тетяна.

- Ну звісно, ми ж з міста, — відповів їй Толік.

- Ми тут кожного дня сидимо, - зауважила Тетяна, - й усіх тут знаємо принаймні в обличчя. Що не дивно, бо в нас дуже маленькі містечко.

- Але красиве, — не стримався я. - Воно справило на мене дуже велике враження. Я тут у вас перший раз І все таке красиве таке гарне затишне, мабуть, тут дуже приємно жити.

Дівчата подивилися одна на одну. Потім якось дивно посміхнулися.

- То ви просто з міста і не знаєте, як у нас тут люди живуть. - Зауважила мені Жанна. - Он Аліса розповість вам свою історію.

Я бачив, що друга дівчинка, яку звали Аліса дуже вагається.

- У вас, мабуть, часу немає, а це дуже довга історія нарешті підняла вона очі.

-  Та ні. Ще довго ми будемо тут сидіти, - відповів їй Толік.

Перед цим він подивився на те, як швидко розвантажують його автівку. 

- Он там лише двоє працівників. То це ще, мабуть, пів години чи більше часу займе.

- Пів години в мене ще є, - відповіла нам Аліса, -  бо мені треба забирати маленьку сестричку з садочка.

Вона витримала паузу та випила ще ковток коли.

- Ну, гаразд, слухайте, -  сказала вона нам і почала розповідати свою історію.