1. Далекі 90-ті

Ця історія сталася у далекі 90-ті. Часи тоді були не дуже легкі. Кожен виживав, як міг. Особливо важко було у маленьких містечках.

Це не тільки моя особиста історія, та я вважаю, що з тих пір пройшло дуже багато часу. І вже можна розповісти її, не питаючи на це згоди головних дієвих осіб.

В ті, вже такі далекі часи, я працював в одній компанії. Ми займалися виробництвом різних будівельних матеріалів. Моя особиста задача полягала в тому, щоб купувати сировину для виробництва, а потім вже доставляти готову продукцію до замовників.

Ми жили у великому досить місті. А навколо нього було, та І зараз є, дуже багато маленьких містечок, як їх називають "супутників".

В ті буремні, як зараз чомусь кажуть часи, життя там майже завмерло. Закривалися підприємства, навколо, яких були побудовані ці міста. Та вже починався розвиватися малий та середній бізнес і з'явилася потреба на будівельні матеріали. Тому іноді нам доводилося везти нашу продукцію в інші містечка. Так було і на цей раз.

За п'ятдесят кілометрів від великого міста жили наші нові замовники. Це було досить невеличке містечко де кожен знає кожного. Особисто я там ніколи ще не був І звісно мені дуже кортіло поїхати туди та подивитися на все своїми очима. Свого вантажного транспорту у нас не було. Але ми співпрацювали з однією маленькою фірмою де було декілька вантажних автівок. Власником, директором та водієм там одночасно була одна і та ж людина. Хлопець років двадцяти п'яти. В минулому моряк дальнього плавання.