Розділ 17

– Ну от, вона знову зникла, – зітхнув Олексій.

– Феї завжди так роблять. Але я не розумію чому вона відступила від правил та попросила лише одну мрію на двох? Ще й таку… Я й не сподівалася знайти той скарб, про який мовив пан Орса…

– Головне, що ми не позбулися важливого. І ми впораємося з усіма випробуваннями, – Олексій накрив своєю рукою руку Руори.

– Ми маємо вирахувати зрадника якнайшвидше. Мені потрібно негайно зв'язатися з батьком! – дівчина уважно подивилася на чоловіка.

– Магічною поштою? – уточнив Олексій.

– Саме так.

Руора звідкілясь витягла папір та олівець та швидко написала коротеньке повідомлення й провела по ньому рукою.

Олексій з цікавістю спостерігав за магічним листуванням, адже на його очах літери замиготіли, й за хвилину під ними з’явився блакитний напис «Переглянуто». У нижній частині аркуша почали проявлятися літери й вже за кілька хвилин Руора прочитала нове повідомленні від батька:

– «Привіт, доню. Радий тебе чути. Дякую за повідомлення. Я розмовляв зі Світлим Володарем. Арольф наразі призупинив магічні атаки. Ми провели чергові перемовини й вирішили сумісними зусиллями поновити пошуки нашого артефакту. Його народ теж страждає через війну. Я підозрював зраду. Але не був впевнений. Перевірю всіх. Не хвилюйся. Головне бережи себе.

Щодо порталу у світ Олексія, то ви їдете у правильному напрямку. Миродор розповів мені про ваші плани. Дракони мають доступ до керування порталами в інші світи, але є одна проблема – портали відкриваються випадковим чином. Тобто, невідомо чи потрапить Олексій саме у свій світ. А головне, його може відкрити як у минуле, так й у майбутнє з похибкою від десяти до ста років».

– Оце так! – лише й сказав Олексій. – Я не готовий стрибати ані у минуле, ані у майбутнє. Я хочу повернутися у свій час! І у свій світ!

– Батько написав, що дракони керують порталами. Вони можуть знати більше про них та можуть якось передбачити чи налаштувати правильно. От же, ти був правий. Портал дійсно у горах. І я думаю, що він саме в Драконовому ложе – це така ущелина, місце магічної сили, звідки є вихід у печеру…

Тим часом, поки вони обговорювали портал, на папері з’явилося чергове повідомлення:

– «До речі, коли ти вже у Фейському лісі, може навідаєш Джоану? Вона вже два місяці гостює у своїх подружок фей. Безпечної вам подорожі. Бережіть себе».

– Джоана у фей! – вигукнула Руора, дочитавши повідомлення.

– Не хочеш її бачити? – припустив Олексій.

– Не дуже, але маю до неї питання, – Руора аж надто сильно стиснула олівець й швидко написала відповідь батькові:

– «Тату, дякую за все. Ти теж бережи себе. Люблю та сумую».

Руора швидко скрутила аркуш у трубочку, потім поклала його на долоню легенько на нього подула й він почав швидко зменшуватися у розмірі, аж поки й зовсім не розчинився у повітрі.

– Ти її підозрюєш? – запитав Олексій.

– Не думаю, що вона б пішла на зраду. Та й чого їй не вистачає? Як дружина Володаря вона має все. Так, у мене є причини не любити її, але війна точно не в її інтересах, але Джоана може знати тих, хто проти мого батька. Серед Темних ельфів вистачає тих, хто на боці Світлих, але вони настільки звикли до свого життя на наших землях, що міняти нічого не хочуть, і їхати до сусідів також.

– Десь я вже це чув, – зітхнув Олексій. – То, можливо, артефакт, поцупив той зрадник?

– Тепер я вже в цьому впевнена. Залишилося знайти його. Батько завжди довіряв магії фей та їхнім передбаченням, хоч про них багато чого лихого розповідають.

– Феї на вашому боці?

– Феї, як і дракони, зберігають нейтралітет. І не втручаються у політичні справи Адару. У свою чергу Володарі не мають права посягати не ділянки земель цих істот. Вони навічно належать їм.

– Ці феї дійсно цікаві. Я не проти познайомитися з ними ближче, якщо ми вже тут. До того ж у лісі багато істот, яких я ніколи не бачив. Одні пташки чого варті!

– Невже Еліна сподобалася? – зіщулився подивилася на нього Руора.

– Не в тому сенсі, що ти подумала, – проговорив Олексій.

– Та невже?

– Мені подобаєшся ти, – промовив Олексій та уважно подивився на дівчину. – А феї просто цікаві. І я з задоволенням з ними подружився б.

Руора знітилася. Олексій не вперше каже про свою симпатію, але чи варто відкривати своє серце для нього?

– Краще пішли. Нам треба відправлятися далі. Ліс цей доволі великий. Ми не пройдемо його за день, а до наступного гостьового будиночку ще треба дістатися.