Глава 33. Важливе рішення
Маріана
Тім приніс пляшку вина та чотири келихи. Ми сіли на терасі за столиком. Поки він розливав червону рідину в келихи ми мовчали. Кожен думав про своє. Девід був біля доньки, я ж задумалась.
За цей день сталось стільки всього, що навіть у фільмах такого не показують. Я дуже втомилась. Хотілося прийняти душ та піти спати, але спершу потрібно було поговорити з хлопцями.
Тиша трішки пригнічувала. Було тяжко на серці. Як подумаю, що Олексій міг заподіяти мені та донці щось, то стає лячно.
– Мої батьки... – прошепотіла одними губами нарешті згадавши, що бачила їх без свідомості.
Тім та Марк повернув до мене голови, а потім переглянулись між собою.
– З ними все добре. Завтра їх випишуть додому, – відповів Марк на моє німе питання, яке я передала своїм стривоженим поглядом.
– Це добре, – з полегшенням видихнула та розслаблено впала назад на стільчик.
– Як ти? – запитав стривожений Тім.
– Добре, – дивлюсь на нього ніжним поглядом. Вперше, я помітила, як він змінився. Змужнів. Навіть його тіло змінило форму. Скоріше не вперше. Просто менш надала цьому значення.
Я рада, що в мене є такі друзі. З подругами мені завжди не щастило. Як ось з Деніз, а от дружба з чоловіками в мене виходила на раз. Хоча і Хелі зі мною завжди, але вона лише один випадок із мільйонів.
– Давайте вип'ємо, – промовив в тишу Марк та підійняв келих над головою.
Я посміхнулась, чи не вперше за цей вечір і взяла в руки свій келих. Пригубила трішки червоної рідини, яка принесла мені полегшення.
– Ооо... Ви почали без мене, – вийшов усміхнений Девід.
– Вибач, – поглянула на нього з під лоба. Наче нашкодивше котеня.
– Нічого, я вас наздожену, – всміхається та сідає поряд зі мною. Бере мене за руку та погладжує подушечками пальців.
Я прослідкувала, як повернув голову в бік озера Тім, як заходили жовна у Марка і все зрозуміла без слів. Не знаю, чи варто тримати чоловіків біля себе. Адже, хтозна, що буде далі. Краще відпустити, щоб вони знайшли собі когось пристойного. Але про це – я поговорю з ними окремо.
Я стисла руку Девіда міцніше у своїй та надпила вина з келиха. Потім поклала його та подала інший Девіду.
– Давайте вип'ємо за те, щоб більше ніколи не сваритись. Хочу, щоб ви всі подружились і ваша дружба стала міцнішою, – сказала я те, що насамперед бажала.
Ми підняли келихи і вони дзенькнули один об одного.
– Нам потрібно продумати, як захистити Маріану і Віолету, – заговорив Марк. Девід кивнув в знак згоди. Тім же промовчав, він наче знав, що з усім робити і озвучив, це мені в машині.
– Не варто, – наче підтвердив мої здогадки промовив Тім.
– Що значить не варто! – здивувався Марк. – Він знову їх викраде, а ще гірше може вбити. Ти цього хочеш!? – продовжив чоловік та почав злитись.
– Я не про це. Маріані просто треба поговорити з ним. Він, як і ми всі тут присутні... – Тім замовк і подивився мені в очі, які я відвела в зніяковінні. – Ми всі залежні від Маріани. Лише одне її прохання і кожен кинеться на допомогу.
– Що ти маєш на увазі? – запитав Девід стиснувши мою руку.
– А то ти не знаєш? – скривився Тім.
– Досить! – піднялась з місця. – Я не хочу цього чути. Давайте не зараз. Я хочу відпочити, – поцілувавши Девіда в щоку, я пішла у кімнату. Далі говорити про їхні ненормальні стосунки, я не хотіла.
Зайшла в кімнату та провела по ній ніжним поглядом. Кілька хвилин розглядала рідні стіни та меблі. Навіть не почула, як у кімнату увійшов чоловік. Поклав руки мені на талію, а голову мені на плече.
– Скучила? – запитав пошепки.
– Дуже. І за тобою теж, – повернулась до нього обличчям та поклала руки йому на щоки. Я заглянула у його блакитні дивовижні очі та поцілувала у ніс.
Девід посміхнувся та поцілував мене за вухо. Я вигнулась дугою і притислась до чоловіка. Він опустив руки на мій зад та стис його руками. Він стежив, за моїм обличчям, за тим, як я закусую нижню губу. Як спокусливо проводжу по ній язиком.
– Я так скучив, – заричав мені в обличчя.
– Я теж, – відповіла. – Але спершу я хочу прийняти душ.
– Я з тобою, – лукаво посміхнувся та скинув з мене одяг та потягнув в душову.
Я щасливо посміхалась. Навіть тоді, коли ми вдвох сиділи у пінній ванній тоді, коли чоловік намилював мені спину. Все було таким нереальним. Я навіть не могла повірити, що все це реальність. Я цілувала його, він мене у відповідь.
На ранок, я прокинулась с посмішкою. Сонце світило у вікно і падало на мене. Неймовірний ранок. Я повернулась в інший бік та не відчула чоловіка біля себе. Пристала на лікті і огледіла кімнату, але його не було.
– Я не встиг. Ти вже прокинулась, – надув він свої пухкенькі губи та увійшов у кімнату з тацею в руках.
– Я думала ти поїхав на роботу, – посміхнулась.
– Сьогодні я весь твій. Їж, – кладе мені тацю на ноги та сідає поряд. – Я приготував каву та булочки з корицею, – говорить та бере одну з чашок.
– Який ти в мене чуйний, – цілую його в щоку.
Після сніданку ми вирішили піти до доньки. Зайшли у її кімнату та побачили її на руках у Тіма.
– Привіт, – посміхається він мені.
Я киваю і беру в руки доньку.
– Нам потрібно поговорити, – говорю до Тіма і той киває мені у бік тераси. – Девіде, візьми та нагодуй доньку, – передаю малечу чоловіку і йду за Тімом.
– Що ти хотіла? – почав він, коли почув мої кроки.
– Я хочу поговорити про вчорашнє. І про те... – я замовкла та поглянула на нього. – Я хочу продати компанію, – вразила я його і себе.
– Як так! Це ж справа твого життя! – почав ходити туди сюди. – Там твій дім. Ми разом його вибирали. Ти не можеш так вчинити. Маріано, я розумію, ти заплуталась. Не знаєш, що робити, але подумай добре, – він підійшов та поклав свої руки мені на плечі, а потім заглянув в очі. Я важко зітхнула,
#2200 в Любовні романи
#1076 в Сучасний любовний роман
кохання біль зрада фатум минуле, втрата пам'яті, владний чоловік сильна жінка
Відредаговано: 13.10.2021