1

Розпорядження шефа про позачергове відрядження виявилося для Дмитра Олександровича неприємною несподіванкою. Ще б пак, два дні вихідних просидіти в якомусь віддаленому провінційному містечку налагоджуючи контакти з новими діловими партнерами не дуже велике задоволення. Особливо якщо врахувати, то, що у чоловіка були зовсім інші плани і цей час він планував провести в колі старих друзів на рибалці.

Але, як відомо накази начальства не обговорюються і головний менеджер з розвитку вельми солідного салону меблів яким, і був Дмитро, почав неохоче збиратися в дорогу. В принципі якихось значних клопотів йому це не склало. Як холостяк з великим стажем відряджень він був легкий на підйом, і все необхідне для раптової поїздки у нього завжди було напоготові. Кілька чистих сорочок, пара нових шкарпеток, приналежності для особистої гігієни, що ще потрібно для мандрівного чоловіки?

Уже отримуючи останні настанови і вказівки від шефа, Дмитро Олександрович був приголомшений ще однією неприємною новиною. Виявилося, що у відрядження він повинен був їхати не один. У поїздку він мав відправитися в компанії з ще одним помічником, а вірніше помічницею – бухгалтеркою Ніною Степанівною. Мовляв, вона прекрасний фахівець, професіонала своєї справи, старанний працівник який буде дуже корисним Дмитру в майбутніх переговорах і укладення контрактів.

Слухаючи всі ці просторікування шефа, Дмитро Олександрович не міг позбутися підозри, що начальник сьогодні вирішив над ним сильно познущатися. Ну а як було ще зрозуміти його слова? На фірмі всі і давно вже знали про натягнуті відносинах між менеджером і бухгалтеркою. З першого дня роботи чоловік чомусь сильно незлюбив цю бухгалтерку, і конфлікти між ними виникали буквально на порожньому місці.

Чому так траплялося Дмитро і сам толком не зміг би пояснити. Ну не подобалася йому Ніна Степанівна і все. Навіть один вид цієї непоказної, понурої і непривітної жінки викликав у нього пекуче роздратування. У відмінному настрої чоловікові ще якось виходило вгамовувати свою неприязнь до бухгалтерка, але от коли це настрій був на нулі, він «відігравався» на Ніні Степанівні сповна. Соромно зізнаватися, але Дмитро Олександрович навіть отримував якесь садистське задоволення від того що міг своїми причіпками і докорами довести бідну жінку до сліз.

Напевно, тепер доля у вигляді примхи начальства вирішила покарати його за це, сумно думав чоловік, під’їжджаючи до будинку, де жила ненависна йому бухгалтерка. А за вікнами його сріблястого «Pajero» миготіли вельми непривабливі картинки ранкового міста. Незважаючи на те, що на календарі була вже перша половина березня, справжня весна якось не особливо поспішала до них в гості в цьому році. Ні тобі приємного тепла, ні яскравого сонечка, одна сира сльота, набридлива бруд і похмуре небо над головою. Все точнісінько як його настрій зараз.

На щастя для Ніни Степанівни чекати її Дмитру Олександровичу довелося недовго. Чоловік лише тільки зупинив автомобіль і набрав номер телефону майбутньої супутниці, як жінка коротко відповіла «біжу» та вже за якусь мить вискочила з під’їзду будинку і швидко прошмигнула в салон машини. Він навіть не встиг розсердитися, чимало здивований тим як же бухгалтерці вдалося так швидко зібратися до ранньої поїздці.

Чіплятися у підлеглої було ні до чого, тому коротко буркнувши «Привіт!» менеджер вирушив в дорогу. Деякий час шляху вони їхали в цілковитій тиші. Але потім Дмитро за своїм звичаєм включив радіо. Красива і спокійна музика в стилі лаунж завжди сприятливо впливала на його настрій, розганяючи роздратування, угамовуючи гнів, запалюючи в душі вогник добродушності і дружелюбності. Саме те, що і потрібно в багатогодинний поїздці з людиною, компанія якого тобі не дуже-то й приємна.

Коли добралися до мети подорожі, Дмитро Олександрович був цілком готовий до майбутніх переговорів. В дорозі він встиг відмінно налаштуватися на ділову хвилю. Був максимально зібрано і зосереджений на своєму завданні. У голові прорахував всі можливі варіанти передбачуваних заковичок майбутнього контракту. Навіть прикинув, скільки баришів принесе особисто йому ця багатообіцяюча угода в недалекому майбутньому.

Зустріч з партнерами пройшла без всяких несподіванок. Досить швидко учасникам переговорів вдалося знайти взаєморозуміння, і подальший ділової розмова плавно перейшла в спокійне обговорення звичайних дрібних подробиць угоди. До кінця дня майже всі шорсткості майбутнього контракту вдалося подолати. Залишалося лише передати проект документа на узгодження юристам, що б на наступний день підписати вже остаточний варіант договору.

Після тривалого засідання в кабінеті переговорів партнери запропонували було відзначити укладення угоди в лазні. Дмитро Олександрович рішуче відмовився від цієї ідеї, пославшись на втому і бажання ще раз уважно переглянути всі документи. Чоловік прекрасно знав що означає слово «лазня» і рішуче не бажав брати участь у черговій пиятиці з подальшим вертепом з місцевими «жрицями кохання». Та й залишати в чужому місті одну супутницю-бухгалтерку, навіть якщо вона і була йому дуже неприємна, для Дмитра було неприйнятно. Тому ввічливо відхиливши всі натяки про можливі розвагах, він владно потягнув Ніну Степанівну в єдиний міський готель.

На щастя банальної ситуації з одним номером у них не сталося. Готель був практично порожній, і вільних місць там було більш ніж достатньо. Не вистачало лише звичного сервісу. Виявилося, що замовити вечерю в номер нереально, і на все здивування столичного менеджера провінційні портьє тільки і могли, що порадити сходити поїсти в довколишній ресторан, до речі, єдиний в цьому непримітному містечку.