Я не спала всю ніч. Коли прийшов світанок, я тихо зайшла у вітальню, де на дивані спав Натан, сіла біля нього у кріслі й стала чекати, коли він прокинеться.
Він спав, не роздягаючись. Пом'ята сорочка, таке ж обличчя. Одноденна ледь помітна щетина робила його старшим та більш суворим, чи що.
Я чудово знала, що він буде геть не в гуморі. Ще б пак! При таких справах, та ще й з похмілля. Але я не могла чекати слушної нагоди. У мене просто могло її ніколи не бути. А зараз я не збиралася здаватися без бою.
Я уяви не мала, що йому скажу. Всі слова, які приходили мені в голову, не здавалися мені вдалими та достатньо переконливими. Тож, врешті, стомлена та знервована я просто сіла в крісло біля свого чоловіка, просто дивилася на нього та чекала.
Чекала я довго, але врешті дочекалася. Натан відкрив очі та почав поволі повертатися до життя. Було видно, що йому не дуже добре. Мене він помітив не відразу.
— Привіт! Як ти? Каву будеш? — звернулась я до нього.
Він глянув на мене, тяжко сів на диван та відповів:
— Не відмовлюсь. Й можна склянку води?
— Звичайно. Зараз принесу.
— Й знеболююче прихопи! Голова розколюється.
Я швидко знайшла потрібні ліки, набрала склянку води. Коли я повернулася у вітальню, Натан знову приліг. Виглядав він жахливо. Я почала сумніватися, чи взагалі вдасться з ним поговорити.
Він випив ліки й залишився сидіти на дивані.
— Натане, ми можемо поговорити? — запитала я його.
— Прямо зараз? Тобто, ти думаєш, що мені недостатньо погано, треба підсилити.
Він кинув на мене важкий холодний погляд.
— Знаєш, я ще пару годинок посплю. Потім треба їхати в університет. Незважаючи на походеньки моєї дружини, навчання ніхто не відміняв. І я маю намір його закінчити.
Я відчула, що починаю дратуватися.
— Ти як завжди у своєму репертуарі, — кинула я йому. — Я теж не спала всю ніч! І мені теж не дуже добре! — зробила паузу й додала: — Й це не я змушувала тебе напиватися до свинячого вереску!
— Слухай, Еб! Для мене критично важливо зараз прийти до тями, привести себе до ладу й поїхати в школу, — сказав він втомленим голосом, старанно вдаючи спокій. Та приховати роздратування у нього виходило не дуже. — Залишилось пару кроків до закінчення та отримання диплома. Я не бачу сенсу викидати намарно майже рік праці та купу грошей, щоб в останні місяці все це спустити в унітаз. Через мою сімейну драму.
— Твої пріорітети мені чудово відомі! — а от я навіть не намагалась щось там приховати. — Тебе ніщо не змінить! Я просто хотіла тобі все пояснити! Щоб ти знав правду! Щоб не наробив дурниць!
— Яку правду? Твою? Чи правду Тоні? Думаєш, мені так приємно копирсатися у цьому лайні та шукати ту вашу кляту правду?! — тепер й він не стримувався. — Я ще вчора подумав, що, по великому рахунку, байдуже — спала ти з ним чи ні. Все до того йшло. Те, що тебе щось зупинило чи злякало вчора, не значить, що ти не зробиш цього завтра. Я не хочу перетворитися на дикого ревнивця, що завжди сумнівається, контролює кожен крок, наймає детективів, принюхується та прислухається. Знаєш, такий собі ховрашок, що вічно насторожі!
— Це ти подумав до того, як набрався до втрати свідомості чи після?!
— Про це я думаю уже давно! Я бачу, що тобі погано зі мною. Я не такий, яким би ти хотіла бачити свого чоловіка. Я постійно думав, що мені потрібно змінити в собі, щоб наше сімейне життя стало кращим. Я думав про те, як мені оптимізувати свій час та все організувати в компанії, щоб у мене було більше вільного часу для вас. Й на це навчання тому записався. Я довго вагався щодо того, дзвонити Тоні чи ні. Потім подумав, що без довіри не може бути ніякої сім'ї. Це до питання щодо ховрашка. Я подумав: "От і побачимо, як воно буде!"
— Так ти просто перевіряв мене?!
— Ні! Я просто вирішив довіряти тобі! І ось чим все закінчилося!
— Я не спала з ним! — закричала я йому в обличчя.
— Я не знаю! — прокричав він у відповідь. — Якщо ти вже така чесна, то скажи чесно — але ж ти хотіла цього, думала про це?!
— Ти звинувачуєш мене за мої думки?! А сам?! Невже ніколи не думав про секс з Дженніфер?!
— Ні, не думав!
— Брешеш! Якби не думав, не поцілував би її вчора! Її б не було стільки у твоєму житті!
— Мені є про що подумати, крім як про секс зі своїм юристом! Після чергової твоєї істерики я навіть малодушно подумав звільнити її. Але вона чудовий фахівець.
— "Чудовий фахівець", яка закохана у тебе по самі вуха!
— Так, я знаю про це! Ми навіть говорили з нею про це! Вона знає та розуміє, що я маю сім'ю та дуже нею дорожу!
— То й що, що вона знає?! Ти думаєш, це зупинить її?!
— Так, чорт візьми, зупинить! Й досить кожного разу переводити на неї стрілки! Вона тут точно ні до чого!
Він стрімко підвівся.
— Все! Мені набридла ця беззмістовна розмова! Поспати я точно не посплю. Піду прийму душ.