Глава 16. 1969. Тоні.

   Коли я відкрила двері і побачила його, мене охопило дивне почуття.

   З одного боку, це був все той же Тоні. Мій Тоні з танцювальної студії нашого містечка. Він навіть не особливо змінився зовні. Здається, він зовсім не постарів. Модна зачіска (щоправда, волосся все в такому ж безладді, але йому дуже личить цей безлад), стильний одяг по фігурі, все-така ж струнка красива фігура й така ж відкрита широка посмішка.

  З іншого боку, мені вже далеко не дев'ятнадцять. Я начебто теж ще нічого, але я вже відчувала себе справжньою місіс, життя якої крутиться навколо чоловіка і дітей. А Тоні був як привіт з молодості, як ковток свіжого повітря.

  Я завмерла в дверях, розглядаючи його. Він посміхнувся мені і сказав:

   — Думав з такої нагоди фрак одягнути. Добре, що не став. А то б ти мене ще два роки розглядала.

  — Ой, вибач! — прийшла до тями я. — Просто так давно тебе не бачила! Ти зовсім не змінився! Десь дістав портрет Доріана Грея? Заходь швидше!

   Він увійшов, не перестаючи посміхатися.

 — Мала, що за дурниці! Звичайно, я змінився! Мама говорила — змужнів! А ти все така ж лялечка. Так і не скажеш, що двоє дітей!

  Він підійшов ближче і поцілував в щоку, вітаючись.

   Я чомусь відчувала легке хвилювання від його присутності і дотику.

   Чекаючи на нього, я прикінчила відкриту Натаном пляшку шампанського. Так дивно! Зараз тут зі мною повинен був бути Натан і він був тут якихось кілька годин тому. А зараз я вперше за стільки років можу спокійно порозглядати Тоні, не просто почути його голос по телефону, а повноцінно поговорити з ним.

  — Ну, що, подруго? Пропоную не затримуватися в квартирі, коли на вулиці стоять такі чудові погоди. Гайда гуляти! Я встиг зарезервувати нам столик в моєму улюбленому ресторані. Пропоную, спочатку трохи прогулятися по вечірньому Лондону, нагуляти апетит. Потім вечеря. Потім прогулянка по нічному Лондону. Потім в ліжечко. Тому що завтра о дванадцятій нам потрібно бути в Національній галереї. Нас чекатиме екскурсовод. Натан чомусь вирішив почати ваш романтичний тиждень з високого мистецтва.

     Сказано зроблено!

   Гуляти з ним було одне задоволення! Він знав безліч цікавих історій здавалося б про все на світі. Підозрюю, дехто просто вигадував ці самі історії на ходу. Але вигадувати історії, особливо цікаві, далеко не кожному до снаги.

   Ми досить багато проходили, перш ніж сісти в зручні крісла за заброньованим Тоні столиком.

   Нам тільки-но принесли меню, коли я почула приємний жіночий голос:

   — Ентоні! Любий! Не очікувала тебе тут побачити! У тебе ж начебто відбір і швидка прем'єра. Чудово виглядаєш!

  Висока струнка блондинка з прекрасною фігурою професійної танцівниці підійшла до нашого столика. Тоні підвівся їй назустріч:

        — Хлоя! Який сюрприз!

   Вона посміхалася Тоні широкою радісною посмішкою, потім розцілувала його в обидві щоки і вчепилася в його руку.

  — Як я рада тебе бачити! Ось тільки вчора тебе згадувала. Та що там! Що не день, так тебе і згадую!

  — Ти яким вітром тут? Ви ж, начебто, збиралися в Канаду? — поцікавився Тоні.

  — Чому збиралися? Ми досі збираємося. Вилітаємо завтра ввечері.

   Дівчина подивилася на мене і запитала:

   — А це хто тут з тобою? Твоя нова пасія? Симпатична! Не з наших, так?

   Тоні не встиг нічого відповісти, як вона повернулася до мене і сказала:

   — Будьте обережні, мила, з цим звабливим серцеїдом! Він уже стільки жіночих сердечок вщент нарозбивав — не злічити! Я досі по ньому сльози ллю в подушку.

 Тоні ледь зашарівся, але ніяк не прокоментував її висловлювання. Він просто сказав:

   — Хлоя, познайомся! Це Абігель. Дружина мого брата.

   — О, яке гарне ім'я! — відреагувала вона, нітрохи не знітившись. — Абігель, мені дуже приємно познайомитися з вами!

   І відразу забувши про мене, вона звернулася до Тоні:

   — Тоні, золотце! Якщо такі справи й ти вільний, може повернешся до мене?

   — Хлоя, я б із задоволенням, але навіть таким серцеїдам як я іноді потрібно відпочивати від відносин. Тим паче брат був змушений терміново поїхати і попросив мене не давати його дружині нудьгувати. Так що... Вибач, крихітко, зараз ніяк!

    — Дивний у тебе братик! Ну, що ж! Дуже шкода!

   Хлоя відпустила нарешті руку Тоні, глянула на мене і сказала:

   — Була дуже рада познайомитися, Абігель! Не буду вам далі набридати! Мій пупсик і так вже на мене недобре поглядає. Тоні, подумай над моєю пропозицією! Хорошого вам вечора!

   Вона пішла. Я провела її поглядом. Хлоя підійшла до багато накритого столика через два від нашого і сіла поряд з огрядним чоловіком років сорока п'яти. Він щось їй невдоволено сказав, вона засміялася, провела пальчиками по його щоці і поцілувала в губи. Потім кивнула на наш столик і щось сказала. Чоловік подивився на мене. Я швидко відвела очі.

   — Не звертай на неї уваги! Хлоя дуже хороша дівчина і танцівниця від бога, але геть легковажна, — прокоментував ситуацію Тоні.