— Бетті! — крикнула я. Вона відірвалася нарешті від його губ і подивилася на мене. Я, важко дихаючи, сказала їй: — Опра шукає тебе. У неї щось сталося з Бредом. Вона в сльозах носиться по пляжу в пошуках тебе.
Бетті подивилася на Натана. Але він не відриваючись дивився на мене. Потім сказав:
— Так, Бетті! Думаю, тобі краще піти до своєї подруги.
Бетті з незадоволеним виглядом взяла свій ліхтар і, відчутно зачепивши мене плечем, пішла.
Натан залишився стояти на місці. Він уважно дивився на мене. Я все ще не могла віддихатися.
— Ти що, бігла? — запитав він. — Так турбувалася про бідолашну Опру?
— Що ви тут робили? — проігнорувала я його питання-глузування.
— А на що це схоже?
Ненавиджу його! Я помовчала і запитала:
— Вона тобі подобається?
— Ні.
— Тоді навіщо ти привів її сюди?! Навіщо цілував?! — закричала я.
— Це не я її привів, а вона мене. І поцілувала вона мене, а не я її. Я навіть не відповідав їй.
— Як би вона змогла тебе сюди привести, якби ти сам не захотів?! Ти що — собака?!
— Вона сказала, що загубила тут дорогу золоту сережку, яка дісталася їй від бабусі. Попросила допомогти знайти.
— Серед ночі? І ти пішов? Ти реально ідіот? Або тримаєш мене за ідіотку? Хто шукає сережки на пляжі серед ночі?
— Я їй теж сказав, що розумніше прийти вранці. Але вона відповіла, що точно знає, де вона і що вночі може бути приплив і її просто віднесе в море.
— Гаразд, чому ти дозволив себе поцілувати?! А якби я не прийшла, щоб було?
Він повільно пішов до мене. Я просто стояла і чекала. Він зупинився переді мною. Простягнув руку і поправив розпатлане волосся.
— Ти така гарна, коли злишся! Ревнощі тобі дуже личать!
— Я зовсім тебе не ревную! — відштовхнула я його руку.
— Так, я пам'ятаю, — посміхнувся він. — Тебе просто дуже турбує честь сім'ї.
— Придурок! — крикнула я йому в обличчя. — Який же ти дурень! Я іноді тебе дико ненавиджу!
— А іноді? ... Ну! Скажи це! — закричав він у відповідь. — Зізнайся хоча б сама собі! І скасуй це чортове весілля!
— Ти що, перепив?
— Ні, я занадто довго мовчав. Чогось чекав. Сумнівався. Якби ще не цей Гонконг! Мені не відкрутитися ніяк. Хтось же повинен. Ти поїдеш зі мною?
— Ні, ти таки й справді останні мізки загубив. Зовсім з котушок злетів? Який Гонконг?
— Навіщо ти сюди прибігла?! Ну?! Скажи мені?!
— Я вже сказала!
— Ні, не треба мені заливати про Опру! Прошу, не бреши! Навіщо ти сюди прибігла?!
Я мовчала. Серце рвалося з грудей. У вухах стояв дзвін. Я важко дихала. І продовжувала мовчати.
Він схопив мене за плечі.
— Навіщо ти тут?! Скажи мені! Може за цим?
Його гарячі губи накрили мої. Він сильними та впевненими рухами пригорнув мене до себе. Я спочатку завмерла від несподіванки, потім стала відбиватися. Я з усіх сил намагалася вирватися. Але він не збирався поступатися мені на цей раз. Тримав мене міцно.
— Пусти мене, придурок! Не смій! Не торкайся до мене!
Я відчула гарячі поцілунки на шиї і його долоню на моїх грудях. Я страшенно злякалася!
Не те щоб я ніколи не думала про секс з ним, не уявляла собі, як це могло б бути. Але зараз мені стало страшно.
Я ніколи раніше не була з чоловіком.
Але боялася я іншого.
Я боялася, що поступлюся йому.
Тому що я хотіла цього. Дуже хотіла. Його поцілунки обпалювали вогнем мою шкіру, запускаючи під неї маленькі електричні розряди насолоди. Мені подобалася його навмисна грубість і натиск. Так! Я бігла сюди за цим!
І я здалася. Просто перестала чинити опір і дозволила йому робити з моїм тілом все, що він хотів.
Він не відразу зрозумів, що сталося. Але коли зрозумів, зупинився. Його обійми відразу ослабли. А потім він і зовсім прибрав руки та зробив крок назад.
— Так! Ти абсолютно правий! Я бігла сюди за цим. І так! Я ревную! Абсолютно дико ревную тебе! Я не уявляю, як буду жити без тебе. Сподіваюся кохання Тоні вистачить на нас двох.
Він здивовано дивився на мене. Потім просто відвернувся і відійшов на кілька кроків.
— Натан! Я б хотіла, щоб мій перший раз був з тобою.
— А потім ти все одно повернешся до Тоні? — голос звучав глухо і мертво.
— Я не знаю. Я не знаю, що мені робити. Але я точно знаю, чого хочу зараз.
Він різко обернувся і підійшов до мене.
— Ти розумієш, що ти говориш?! Про що мене просиш?! Тоні — мій брат!
— Але ти любиш його наречену! Адже любиш?!