Глава 12

Глава 12

Морозник 12 день, Горм Кнютлінг

Вечірній бокал вина з батьком та обговорення подій на Фалгарі дарували Горму ідеальне завершення дня. Цього вечора він обрав одну з бутилок із півночі — Лейф обіцяв поділитися новинами, які привезли посильні.

— О, ти вже тут, — Лейф Кнютлінг поклав на стіл папери і пройшов до свого крісла біля каміна. Вогонь у каміні зігрівав холодну кам’яну будівлю, хоча цього вечора було на диво тепло.

— Я обрав бутилку, що тобі привезли з виноградників Вальдесуна, — Горм розлив вино по прозорих бокалах і подав один Лейфу.

— Гарний вибір. А що робить він останнім часом? На радах не з’являвся, — Лейф зробив ковток вина, затримавши його в роті, смакуючи аромат.

— Він у бібліотеці. Король дав йому завдання перебрати якісь книги, — Горм відстежував якожну реакцію батька, уважно фіксуючи інтонації та затримки у словах.

— Цікаво що це?

— Не знаю, — Горм легко посміхнувся, мовчки обмірковуючи, які книги могли б зацікавити короля саме зараз. — Він не сказав.

— Таке потрібно знати, — Лейф глянув на сина трохи незадоволено, але Горм відразу відчув, що батько не стане пояснювати зайвого.

— Батько сьогодні приїздив посильний.

— Так, — Лейф повільно поклав на стіл ще один згорток паперів. — Привіз погані новини. Дикуни захопили ще декілька поселень і дісталися до виноградників Егілсвіку.

Горм, не виявляючи паніки, злегка нахмурив брови, але всередині активно оцінював ситуацію. «Дикуни ризикують більше, ніж ми думаємо… — думав він. — І це дає нам перевагу, якщо король правильно розпорядиться військами».

— Вони ніколи так далеко від моря не заходили, — Горм промовив тихо, але кожне слово мало вагу: він намагався виміряти слабкі місця у ворога.

— Посильний їхав десять днів без відпочинку. Наші війська розташувалися довкола, але поки лише роблять розвідку.

— Чого вони чекають? — запитав Горм, але швидко сам відповів собі подумки: «Можливо, збирають сили… або спостерігають за нашими слабкими пунктами».

— Не відомо, скільки дикунів прибуло. Вони захоплюють території, не даючи їм зайти в тил, розставляють патрулі.

— Пробували домовитися?

— Спроба переговорів завершилася смертю делегата, — Лейф розчаровано піджав губи, але Горм уважно слідкував за емоціями батька, фіксуючи кожну деталь.

— Не розумію… Востаннє, коли дикуни висаджувалися на наших берегах, вони забрали молодих дівчат і хлопців, а також зерно, і пішли. А тепер прибули занадто пізно, щоб забрати врожай, — Горм тихо обережно підкреслив несхожість цієї стратегії.

— За моїми даними, їхні землі вмирають. Піщані бурі, посуха — нічого не росте. Люди хворіють та вмирають.

Горм підійшов ближче до вогню, обмірковуючи кожне слово. «Вони приходять сюди, бо у них немає іншого вибору… або планують щось значно більш хитромудре», — прокручував він у голові можливі варіанти.

— Алеж, припливаючи сюди, вони теж ризикують життям. Наш король не дозволить їм захопити землі і жити тут.

— Не дозволить… — задумливо повторив Лейф, але Горм вже бачив картину в уяві: де слабкі точки в обороні, хто з воєначальників найлегше піддається впливу, а хто — ні.

Вони обоє занурилися в думки, але Горм мислив як інтриган: кожна деталь, кожне слово, кожен факт про дикунів ставав потенційною зброєю у його майбутніх діях. «Хто на Фалгарі щось приховує, а хто щось не помічає — усе для мене гра», — тихо посміхнувся він, продовжуючи складати пазл з інформації, що надходила.

Несподівано він згадав ще одну тему, яку давно хотів обговорити.

— Батьку, як проходять домовленості з північними островами?

— Правитель не бажає просто так давати доступ до своїх портів і загрожує топити всі судна, що будуть заходити в його води.

— Але ж він виграє від наших кораблів.

— Так, але бажає більшого… — Лейф похитав головою, і Горм уважно стежив за його інтонацією, намагаючись прочитати приховані наміри.

— І чого ж?

— Посадити свою доньку на престол Фалгару.

Горм затримав подих на мить, обмірковуючи, які переваги це дає королю і що означає для Рагнальда. «Якщо вони намагаються нав’язати шлюб, значить, щось приховано», — подумав він, і в голові вже формувалася низка можливих сценаріїв.

— Рагнальду це не сподобається, — пробурмотів він, але в голосі відчувалася цікавість, а не обурення.

— Його ніхто не питатиме, — відповів Лейф. — Король думає, щоб одружити нашого принца на старшій доньці Деваша Торна. Шлюб принесе багато користі, а наша родина отримає привілеї.

Горм підняв брови і легко посміхнувся. «Це гра для сильних, і всі кроки заздалегідь обмірковані. Зараз найцікавіше — спостерігати, як Рагнальд реагуватиме», — подумав він.

— Не думаю, що це закінчиться добре. Ти ж знаєш, який Рагнальд впертий, — сказав Горм спокійно, але кожне слово приховувало інтерес до можливих наслідків.

— Він не матиме вибору. Твоя задача — проконтролювати, щоб він зацікавився цією дівчиною. Для цього не допусти його зустрічі з кохадною.

Горм кивнув, неначе погоджуючись, але в думках вже обчислював усі варіанти розвитку подій. «Якщо я все правильно виконаю, можу передбачити кроки Рагнальда і вплинути на нього. А якщо ні — то все стане ще цікавіше», — тихо посміхнувся він, відчуваючи, що гра тільки починається.