Я - інтерв'юерка: - "А розкажи про своїх батьків, про шкільні роки" .
Фенікс: - "Мама з медичною освітою займалася домашнім господарством, а батько вже на той момент
займався домашнім виготовленням кінських упряжок і дуже пишався цим, бо конкуренти займалися машинним виготовленням, в це було вручну.
І обробляв городи людям.
Він так і не зміг стати для мене прикладом, бо, на жаль так уже було, часом мені здавалося, що він не умів проявляти любов.
Так уже його навчили його батьки, а він просто...несвідомо тягнув їхню лямку, продовжуючи передачу травм наступним поколінням.
Часом я думала, а чи вміє ця людина...любити насправді, бо тоді в моїх дитячих очах усе виглядало незрозумілим, а любов і безумовне прийняття...чимось несумісним з фігурою батька.
Також я бачила його ставлення до двох старших його дітей з попередніх шлюбів і в мене було враження, що я просто в категорію "любимчиків" не потрапила.
А мама завжди каже: "Доця, нікого не слухай, ти в мене найкраща".
І в мене тоді виникав когнітивний дисонанс.
Бо мама говорила одне, а тато заявляв геть інше, при цьому розказуючи....а така-то-то краща, красивіша, розумніша і талановитіше...і я з шкіри вийти намагалася, щоб догодити і показати, що теж заслуговую на любов.
#821 в Різне
#114 в Не художня література
автобіографія автора, #кохання та стосунки в сім'ї, #життєві історії
Відредаговано: 05.07.2026