Розділ 12 частина друга

— Небо! — майже вигукнула Аліса, не вагаючись ні секунди. Очі її спалахнули тим самим азартним вогнем, який колись змушував самого Володимира повертати хід історії. — Я й досі в захваті від польотів на тренажерах, хоч то лише симуляція літаків та гелікоптерів. Але хіба це вже можливо? Хіба небо не надто неспокійне для нас?

— Ти абсолютно права, — кивнув Володимир. — Поки що стабільні польоти — це ризик. Навіть безпілотники працюють на межі можливостей. Проте мине кілька років, і пілотовані апарати стануть реальністю. Ми маємо бути готовими. Літаки потребують злітних смуг та інфраструктури, якої більше немає. Гелікоптери — обмежені в дальності. Тому майбутнє за конвертопланами для швидких кидків і дирижаблями для тривалих, місячних експедицій.

Аліса замислилася, погляд її став мрійливим.

— Дирижабль... У цьому є щось величне. Навіть романтичне.

— Не можу не погодитися, — усміхнувся Володимир. — Тим паче, що цей проєкт можна масштабувати майже нескінченно. Я вже бачу в майбутньому цілі літаючі міста, де дирижабль — це база, а конвертоплани — сполучні ланки з землею. Але це плани на десятиліття. Поки що — лише важка праця.

— Насамперед тобі потрібна команда. Ти ж не збираєшся будувати звичайну конструкцію? У базах даних тисячі схем, але використовувати старі моделі за наших можливостей — нерозумно. Корпус дирижабля треба не збирати, а вирощувати.

Володимир почав окреслювати в повітрі складні структури:

— На землі ми черпаємо силу з надр. У небі все інакше. Тобі доведеться опанувати енергію сонця та вітру на зовсім іншому рівні. Нові руни, нові форми, нові алгоритми трансформації. Далі — питання витривалості. Виростити корпус замало, його треба утримувати. Я бачу це як складний симбіоз: рослинна основа та спеціальні симбіоти-ремонтники. Щось на кшталт павуків чи гусені, які затягуватимуть проріхи в оболонці. Таких організмів ще не існує, їх треба створити.

Він загнув ще один палець:

— збирання води, переробка відходів, двигуни, зв’язок... Питань значно більше, ніж відповідей. Практично все доведеться починати з нуля. І не забувай про безпеку. Чимало птахів переродилися у Звірів. Їхні крила в небі — це реальна загроза. Твоїй команді знадобляться нові вміння, які дозволять екіпажу вижити навіть у разі падіння з кілометрової висоти. Таких технік контролю енергії ми ще не розробляли. Вам доведеться стати першопрохідцами.

Володимиру не треба було навіть дивитися на Алісу, щоб зрозуміти: ідея проросла в ній миттєво. Він відчував це енергетично — теплий, пульсуючий азарт, що охопив онуку. Знаючи її характер, він не мав сумнівів, що дівчина знайде рішення, які зараз не під силу навіть його досвідченому розуму. Проте головне було очевидним: команда стане серцем цього проєкту, його двигуном і його змістом.

Січовий уже заздалегідь уявляв, скільки нарікань почує від керівників інших напрямків. З наполегливістю Аліси було зрозуміло — вона спробує переманити до себе найкращих, а такі люди завжди були в дефіциті.

Його передчуття справдилися вже за тиждень. Під час спільного обіду Дарина, ледь приховуючи посмішку, звернулася до нього:

— Володимире, пам’ятаєте Марка, якого ми з Радомиром вам представляли? Один із наших найперспективніших... Так от, він попросив дозволу приєднатися до нової команди Аліси.

— Серйозно? — перепитав Олександр, найстарший із Січових, батько глави клану. — У мене схожа ситуація. Ірина, надзвичайно здібна дівчина, вчора, ніяковіючи та навіть червоніючи, — Олександр весело примружився, — просила мене про те саме.

Сама Аліса в цей час зосереджено вивчала вміст своєї тарілки, роблячи вигляд, що вона тут абсолютно ні до чого.

— Все просто, — відповів одразу всім Володимир, обводячи родину спокійним поглядом. — У нас новий стратегічний проєкт. Поки вітри вщухають до прийнятного рівня, ми маємо підготуватися до завоювання неба. Я вирішив довірити цей напрямок Алісі. Вона формує групу для проєктування та створення нашого першого дирижабля. Тому, якщо хтось із ваших підлеглих справді марить польотами, прошу вас — відпустіть їх. Я розумію, що по-справжньому ініціативних людей небагато, але цей напрямок має колосальне значення. І не тільки для клану, а й для майбутнього всього людства.

— Он воно як... — протягнув Олександр, батько Аліси, уважно дивлячись на доньку. — Що ж, не можу не погодитися: далекі подорожі — це якраз для цієї непосиди. Тепер головне, щоб запал, який так раптово спалахнув, не згас так само швидко.

— Нізащо! — відрізала Аліса з такою пристрастю, що розмови за столом вмить припинилися.

Попри всі знання та феноменальний контроль енергії, вона все ще залишалася молодою та імпульсивною жінкою. Аліса мимоволі притиснула руки до грудей, а її очі засяяли рішучістю:

— Тату, я вже не та маленька дівчинка, що ховалася від вихователів у саду. Це — моє. Я не підведу, обіцяю!

— Але тепер, коли роди здебільшого покинули наші землі, ми можемо нарешті зосередитися на втіленні інших проєктів, — продовжив Володимир, коли емоції за столом трохи вщухли. — Нещодавно я дав Алісі вибір, і вона його зробила. Але залишилося чимало напрямків, які не можуть чекати. Прямо зараз перед нами два головні пріоритети: розширене вирощування Звірів та проєктування біомеханічної зброї.

Він обвів поглядом присутніх, бачачи, як у їхніх очах зацікавленість змінюється напруженою увагою.

— Питань значно більше, ніж здається, і багато з них переплітаються. Візьмімо Звірів. Ми вже маємо солідний досвід вирощування таких організмів для їжі та одягу, але прийшов час розглянути їх як транспорт і засіб захисту. Нам потрібні істоти з розвиненою енергетичною оболонкою, здатні перевозити вантажі через руїни та пустелі. Потрібні ті, хто будуть охороняти сталкерів — відбивати атаки мутантів, доки їх хозяйва розбирають завали.

Володимир зробив коротку паузу, переходячи до більш делікатної теми.

— І зброя. Звісно, наш клан і надалі спиратиметься на технології. Електромагнітні прискорювачі, звукові гармати, лазери, а в перспективі й плазмові системи — це наш ексклюзивний щит. Проте не варто забувати про решту світу. У ситуації, коли неконтрольоване розповсюдження Звірів у природі стає катастрофічним, зброя знову перетворюється на єдину основу виживання для людських анклавів.