Розділ 5 частина друга

Відкрилася і ще одна, доволі несподівана сторона змін.

Тварини, які фактично стали повноцінними носіями енергетичних оболонок, виявилися значно кориснішими для людей, ніж звичайні.

Їхнє м’ясо та яйця були насичені енергією.

Звісно, будь-яка їжа містить енергію — це очевидно, враховуючи, що у Всесвіті все зрештою є різними формами енергії. Але продукти від цих тварин мали іншу якість. Вони були поживнішими, краще насичували організм і давали відчутно більше життєвих сил.

Для мешканців комплексу це було справжнім подарунком.

Особливо зараз, коли організми людей поступово перебудовувалися, пристосовуючись до нових умов існування та наявності власних енергетичних оболонок.

Фактично така їжа допомагала швидше відновлювати сили і краще накопичувати внутрішню енергію.

Залишалося лише одне — уважно стежити, щоб серед тварин не з’являлися екземпляри на зразок того дивного щура, про якого повідомили з іншого укриття.

Адже енергія могла посилювати не лише корисні для людей якості.

Це, своєю чергою, породжувало по суті новий напрямок серед володіючих.

Очолив його Микита разом із дружиною.

Таким чином поступово сформувався новий розподіл роботи. Головною у питаннях змін живих організмів, як і раніше, залишалася Марина. Саме вона керувала загальними дослідженнями біосистеми комплексу.

Але сини Січового пішли кожен своїм шляхом — хоч і в близьких напрямах.

Сашко зосередився на рослинах, продовжуючи розвивати системи живих укріплень і рослинних структур.

А Микита занурився у вивчення змінених тварин — тих, що вже почали нову гілку розвитку.

У його сфері впливу було й рибне господарство.

На перший погляд, тут усе мало б бути простіше. Деякі види риб розмножувалися майже так само швидко, як і наземні тварини. Наприклад, тиляпія мала життєвий цикл, доволі схожий на кролячий — швидкий ріст, раннє розмноження і велика кількість потомства.

Але була одна суттєва різниця.

Більшість водойм у комплексі були природними. Вода в них вільно надходила й витікала через систему печер. Повністю ізолювати такі басейни не стали — це порушило б баланс усієї біосистеми.

Через це тримати популяції риби під контролем хоча й було можливим, але вимагало надто багато зусиль.

Тож у водоймах фактично запрацював той самий механізм, що й у випадку зі щурами.

Природний відбір — у всій його жорсткій красі.

З кожним новим поколінням вода час від часу вкривалася мертвою рибою. Тих, хто не переживав ініціацію, збирали й відправляли до виробок, де рослини біосистеми переробляли органіку на корисні елементи.

Втім, і цей процес поступово стабілізувався.

Природа, як завжди, брала своє.

Фауна поступово пристосовувалася до нових умов, і все більше тварин починали отримувати стабільні енергетичні оболонки.

Щоправда, якщо подумати, така тенденція викликала більше занепокоєння ніж оптимізму.

Адже подекуди на Землі збереглися великі лісові масиви.

Уявляти, на що з часом можуть перетворитися дикі тварини, особливо хижаки, відверто не хотілося.

Але люди — не тварини.

І хоча спостереження за тваринним світом вже майже не залишало місця для ілюзій, надія все одно жила. Люди до останнього сподівалися на диво — що енергетична оболонка, отримана батьками під час бурі, все ж передаватиметься дітям.

Та реальність виявилася іншою.

Перші діти, які народилися від батьків зі спотвореними, оболонками, швидко це довели. Їхня енергетика була звичайною. Лише аура — як у людей старого світу. Жодних проявів оболонки.

Це означало одне — автоматичної передачі нових можливостей не відбувалося.

Так то діти народжувалися увесь цей час. Серед біженців, яких прийняли в укриття, були й вагітні жінки. І ось у їхніх дітей картина була зовсім іншою.

У більшості випадків у таких немовлят оболонка вже існувала. Вона розкривалася одразу після народження. Повноцінної ініціації їм уже не було потрібно — лише поступове виправлення й розвиток оболонки під наглядом досвідчених володіючих.

Саме тому до останнього залишалася надія, що з усіма новонародженими буде так само.

Але ні.

І що було ще неприємніше — ніхто не знав, як поводитиметься енергетика дітей, народжених від батьків із неповноцінними оболонками.

Чи відбудеться у них спонтанна ініціація, як це колись траплялося з дітьми володіючих?

Чи вони, без штучної ініціаії, залишаться звичайними людьми без здібностей?

А це означало — постійний контроль. Володіючі мусили спостерігати за такими дітьми, готовими втрутитися, якщо стане така потреба.

І все це — в той час, коли самих володіючих у комплексі й без того катастрофічно не вистачало.

А назовні планета поволі оговтувалася після катаклізму.

Безперервні зливи, що ще рік тому здавалися нескінченними, майже зникли. Тепер це були звичайні дощі — рясні, але вже не ті водяні стіни, які раніше накривали землю на багато днів поспіль.

Із по-справжньому серйозних проблем залишалися землетруси та урагани.

Саме останні все ще не давали можливості безпечно виходити за межі укриття. Потоки повітря над поверхнею планети залишалися надто нестабільними, а бурі виникали без попередження.

Та навіть попри це зміни були помітні.

Сонце дедалі частіше пробивалося крізь розріджені хмари і поступово прогрівало поверхню. Температура почала повільно зростати.

Тепер вона була нижчою за докатастрофічну не на сім градусів, як ще рік тому, а на п’ять.

Звісно, навіть така різниця залишалася дуже відчутною для планети. Але ця тенденція давала надію.

У цей час Січові продовжували свою роботу на поверхні. Вони повільно пророщували захищений рослинний коридор від укриття до живого пагорба.

Та найбільшою гордістю родини було навіть не це.

Радомир зробив наступний крок у розвитку — подолав межу і сформував астральну оболонку.