6

Сьогодні минуло три обіцяних дні, я прокинулася й пішла у кухню. Я побачила свого коханого і його батька зеленими. Оксана Олександрівна така, як і була. 

-Ви хто?

-Кохана, Аліночко, це я, Вітя. А це мої мама і тато. 

-А чому ви зелені? 

-Ми прибульці. Ще мої бабуся й дідусь сюди прилетіли, вони тікали від своїх, - відповів Констянтин Юрійович. 

-Сьогодні той день, коли ми перетворюємося на таких, які ми є. А Оксаночка корінна землянка, вона прийняла мене таким, як я є, - продовжив розповідь мій майбутній свекор.

-Ходімо я покажу тобі літаючу тарілку, на якій прилетіли мої прабабуся й поадідусь. 

Ми з Віктором вийшли з будинку через підземний хід. Виявляється, що тут і таке є. Чого я ще не знаю? 

-Вітя, а чому ти мені відразу не сказав хто ти? 

-А хіба ти мені повірила б? Ти б сказала, що я божевільний. 

-І то правда. А чого я ще про тебе не знаю? 

-Тепер ти про мене все знаєш. 

-Чому твоїм прабабусі й прадідусю довелося тікати з рідної планети? 

-Про це мені мама й тато не розповідали. 

Ми прийшли до тарілки, Вітя її відкрив за допомогою трьох хлопків і трьох клацань пальцями. 

Я побачила багато проводків, місця для сидіння, кнопки. 

-Тут нелегка система керування. Тарілка керуєтьсяза допомогою електрики.. Бабуся й дідусь казали, що на тій планеті все  працює на альтернативній енергетиці працює або на електриці. 

-Кіра знає про те хто ти? 

- Коли вона дізналася хто я, то покинула мене.

-Вітя, а мене цим не злякати, я буду з тобою далі. Я кохаю тебе. 

Ми обнялися, потім поцілувалися. Коли ми відпустили один одну, то Вітя трьома хлопками закрив тарілку й ми повернулися в будинок.