Відпустка

4

Констянтин Юрійович розповів історію, пов’язану з Ольгою.

— У молодості, ще до зустрічі з тобою, ми з Олею працювали разом. Потім сподобалися один одному і почали зустрічатися. Я навіть хотів одружитися з нею. Але Оля випадково дізналася, хто я, і не змогла прийняти мене таким, яким я є, — зітхнув чоловік. — Вона повернулася до батьків у місто, і більше ми не бачилися.

— Колись ти розповідав мені цю історію, але імені дівчини не називав, — сказала Оксана, трохи замислившись. — Я розумію, що Аліна — донька твоєї колишньої. Але ми дамо шанс дівчині й нашому синові на щастя. Хай Аліна дізнається, хто ми, і якщо прийме Вітю таким, яким він є, — це буде його доля.
— Ти мудро подумала, моя кохана, — посміхнувся Констянтин Юрійович. — Скоро все вирішиться. Якщо Аліна не покине Вітю, ми знайдемо спосіб примиритися з Олею та Сергієм.

Після цієї розмови чоловік і дружина вийшли на прогулянку в ліс, залишивши за собою тишу й відчуття майбутніх змін.

Настя Безверха

Подобається

#5988 в Фентезі
#3650 в Сучасна проза

У тексті є: прибульці, несамовите літо, дівчна яка вперше приїхала в село

Відредаговано: 16.05.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись