Відпустка
3
Вітя дав батькам номер телефону моєї мами, і вони зателефонували.
— Добрий день, це Ольга Дмитрівна, мама Аліни? — запитала мама Вітя.
— Так, це я. А ви хто?
— А я Оксана Олександрівна, а поруч мій чоловік — Констянтин Юрійович. Ми батьки Віктора, нареченого вашої доньки.
З іншого кінця дроту пролунав різкий чоловічий голос:
— Ваш син не пара нашій доньці!
— А ви, напевно, Сергій Євгенович, батько Аліни? Чому ви вважаєте, що наш син не паравашій доньці? — спокійно спитав Констянтин Юрійович.
Чоловік нервував, а його дружина залишалася спокійною.
— Ми знаємо, хто ви, і не бажаємо, щоб наша донька зв’язувалася з вами, — заявив Сергій Євгенович.
— А звідки ви знаєте, хто ми? — поцікавилася Оксана Олександрівна.
— Я колись знала Костю і відразу зрозуміла, що це його син. Вони схожі, — відповіла Ольга Дмитрівна.
— Оля Остапенко? — з хвилюванням запитав тато Вітя.
— Я була Остапенко, зараз у мене інше прізвище, — тихо відповіла вона.
— А звідки ви знаєте мого чоловіка? — додала Оксана.
— Ми колись працювали разом, — коротко сказала Ольга Дмитрівна.
Після кількох обмінів словами Оксана попрощалася з батьками Аліни. Телефонна розмова закінчилася, залишивши у всіх відчуття напруженості та невизначеності.
#5989 в Фентезі
#3651 в Сучасна проза
прибульці, несамовите літо, дівчна яка вперше приїхала в село
Відредаговано: 16.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
