Відпустка

2

Увечері я і Вітя пішли гуляти селом.

-Тут красиво, я вперше в селі.

-А я тут прожив сімнадцять років, потім вступив в університет.

Ми дійшли до магазину.

-Зараз я дещо куплю, почекай мене тут.

Вітя зайшов у магазин, а я чекаю. До мене підійшла одна з місцевих дівчат.

-Привіт. Мене звуть Кіра, я місцева. А тебе як звуть? Ти до когось в гості приїхала?

-А мене звуть Аліна. Я приїхала знайомитися з батьками Віті Вовка. Ми з ним наречені.

-Не зв'язуйся з цією сім'єю, вони незвичайні люди.

-Що ти маєш на увазі?

Кіра пішла, адже з магазину вийшов Вітя.

-Я бачу, що ти познайомилася з Кірою. Що вона тобі казала?

-Якісь дурниці про те, що у тебе незвичайна сім'я.

-Ми колись зустрічалися з Кірою, потім роз сталися.

-Тепер все зрозуміло.

А насправді слова цієї Кіри змусили мене задуматися. Я з'ясую, що дівчина мала на увазі.

Подобається

#3438 в Фентезі
#2248 в Сучасна проза

Відредаговано: 16.05.2023