Відпустка

2

Увечері ми з Вітею пішли гуляти селом.

— Тут красиво, — сказала я, — я вперше в селі.

— А я тут прожив сімнадцять років, а потім вступив до університету, — відповів Вітя.

Ми дійшли до магазину.

— Зараз я дещо куплю, почекай мене тут, — сказав він і зайшов всередину.

Я залишилася на вулиці. Незабаром до мене підійшла одна з місцевих дівчат.

— Привіт. Мене звуть Кіра, я місцева. А тебе як? Ти до когось приїхала в гості?

— Мене звуть Аліна. Я приїхала знайомитися з батьками Віті Вовка. Ми з ним наречені, — відповіла я.

Кіра здивовано глянула на мене.

— Не зв’язуйся з цією сім’єю… Вони незвичайні люди.

— Що ти маєш на увазі? — спитала я, відчуваючи легке занепокоєння.

Дівчина лише кивнула і швидко пішла — саме тоді з магазину вийшов Вітя.

— Бачу, ти познайомилася з Кірою. Що вона тобі казала?

— Якісь дурниці про те, що у тебе незвичайна сім’я…

Вітя посміхнувся крізь плечі.

— Ми колись зустрічалися з Кірою, а потім розсталися.

— Тепер все зрозуміло, — кивнула я, але серце моє було неспокійне.

Слова Кіри залишилися в моїй голові. Вона щось мала на увазі, і мені потрібно буде з’ясувати, що саме.

Подобається

#5982 в Фентезі
#3648 в Сучасна проза

Відредаговано: 16.05.2023