Я — учителька початкових класів, а це означає, що в мене майже два місяці відпустки. Мій хлопець Віктор запропонував провести цей час у його селі та познайомитися з батьками. Ми вже рік разом, і недавно він зробив мені пропозицію руки і серця.
1 липня ми приїхали у село. Батьки Віктора зустріли нас тепло: Оксана Олександрівна приготувала смачний обід, а Констянтин Юрійович підготував для нас колишню кімнату Віті. Їхній будинок стоїть на краю села, поруч із лісом — тихо й затишно.
Ми сіли за стіл.
— Аліночко, а ким ти працюєш? — запитала мама Віті.
— Я — учителькапочаткових класів.
Вітя, до речі, учитель біології.
— А ми з Костею лісники, — розповів тато. — Віті ми пропонували піти нашим шляхом, але він відмовився і вирішив жити в місті.
Я промовчала. Це його вибір, і я його поважаю.
— А коли ми познайомимося з твоїми батьками? — запитав Констянтин Юрійович.
Моє обличчя затьмарилося.
— Справа в тому, що вони проти наших стосунків. Їм потрібно ще звикнути до того, що ми з Вітею разом. Вони знайомі з Віктором і навіть сказали, що він мені не пара.
Мій коханий швидко перевів розмову на іншу тему, і про моїх батьків більше не говорили.
#5875 в Фентезі
#3605 в Сучасна проза
прибульці, несамовите літо, дівчна яка вперше приїхала в село
Відредаговано: 16.05.2023