Відпустити й жити
ПРОЛОГ
Стою біля вхідних дверей, рахуючи хвилини до призначеного часу. Пальто розстібнуте, але мені все одно спекотно. Думки метушаться, але найбільше турбує одне: щоб на скронях не виступив піт. Принаймні це конкретне хвилювання, а не сотні отруйних «а що, як…».
Повітря квартири ніби завмерло. Улюблений аромат парфумів, мій відбиток у дзеркалі, тепле світло коридорної лампи. Погляд чіпляється за дрібниці: картинка на тумбі для взуття, тримач ключів у формі будиночка, жовта парасоля — єдина яскрава пляма у моєму житті, де все давно розфарбоване в спокійні, безпечні тони.
Глибокий вдих — повільний видих. Застібаю пальто. Час виходити.
Моє перше побачення за… скільки? Чотири роки? А якщо рахувати шлюб? Тоді сім. Не дивно, що руки тремтять: востаннє я робила це у двадцять один. Інша епоха, інша я. Усміхаюся своїй тривозі — і стає трохи легше.
Відчиняю двері під’їзду — і бачу його. Чоловіка, який змусив мене знову захотіти відчувати. Того, через кого я вперше за довгі роки дозволила собі мріяти.
Але чи зможу я витримати цю зустріч? І все, що прийде після?
Стискаю пальці в кулаки, піднімаю підборіддя і роблю крок уперед.
#4746 в Любовні романи
#1180 в Короткий любовний роман
#844 в Сучасна проза
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
