Остання ніч

Остання ніч
    Перше що побачила Сьюзі це яскраві промінці сонця які огортали її. Вона повільно підвелась та помацала скроню на якій застигла кров. Біль ущух, але залишилось неприємне відчуття. На руках та ногах синяки, а під очима мішки. Волосся заплуталось. На кого вона перетворилася? Дівчина глянула на телефон, заряду залишилося зовсім трішки. Годинник показував 15:31.  Сьюзі квапливо кинулась шукати свій записник, але не виявила його. Що тепер робити? Потрібно тікати, чи все таки залишитися ще на одну ніч? Сьюзі відчувала що може померти якщо буде зволікати. На вулиці здійнявся сильний вітер і він був на стільки сильний що засув на дверях зламався навпіл. Дівчина розцінила це як знак. Не зволікаючи вона вибігла на двір та одразу перечепилася, впавши. Скрізь, наче у страшному фільмі дерева хилилися як тонка тростина на вітрі. Надійшли темні хмари. Загриміло і блискавка вдарила неподалік будиночка. Деякі гілка ламалися і падали додолу. Сьюзі кинулась тікати, але її одразу збив з ніг сильний вітер. Вона боляче вдарилась ногою й повільно шкутильгаючи та падаючи зайшла в будинок. Потрібно перечекати негоду. Щось заважало їй утекти. Дівчина сіла на скрипуче ліжко, відчуваючи що це кінець. Тепер вона у пасті і виходу більше немає. Сьюзі поглянула у низ і зраділа, з-під ліжка визирав помаранчевий кутик записничка. Дівчина одразу прийнялася за роботу.
    «Мені не привиділось. Усе було насправді. Прекрасний спів мавок,  який зачаровує та самогубці, які лякали всю ніч. Проте тепер хтось грався зі мною не тільки морально, але й фізично. Я сильно вдарилась головою, налякалася та ще й втратила свідомість. Хтось заважає мені утекти, тому це, напевно, моя остання ніч. Або я зможу утекти або помру.» 
    Сьюзі відклала свій записник. Злива продовжувалась, гриміло та блискало і сон запанував над дівчиною. Опиратися цьому спокусливому відчутті було неможливо. Вона могла собі дозволити кілька годин сну. Буря втихне ще не скоро.
    Як тільки дівчина заснула виникло неприємне відчуття сирості. Сьюзі стояла по кісточки у воді на озері. Світило яскраве сонце і вітер тихенько грався з волоссям. Вона пішла вздовж берега створюючи бризки навколо себе. Дівчина почувалася прекрасною принцесою озера. Вона була спокійною та знаходилась у повній гармонії з природою. Раптом дівчина помітила юнака у воді. Сьюзі підійшла й скрикнула. Він був мертвим. Десь далеко вигулькнуло ще одне тіло, потім ще і ще. Вода вкривалася мертвими чоловіками. Тепер вона стояла по кісточки в кривавій воді. Сьюзі намагалася втекти, але щось тягнуло її на дно. Дівчина затримала дихання, вчепившись рукою в щось слизьке яке обхопило її ще міцніше. Вона борсалася та опиралася, проте сили забракло. За мить вона ковтала воду, ноги доторкнулися до мулистого дна.