Епілог
Що ж… Кінець.
З цими відключеннями світла через ракетні обстріли та відсутність працюючого акумулятора для ноутбука проходить бажання взагалі писати книжки.
Набридло їх набирати на телефоні, який перед буднями перед роботою треба ще встигнути зарядити, тому на телефоні пишу перед вихідними.
Авжеж, кидати створювати книжки не буду, лише для самореалізації, щоб виговоритися, коротенькими обмежуся.
А що стосується моїх героїв?
То Харитина народила багато діточок. Їх вже не поразуєш, бо за вічність їх стає ще більше та більше.
Єремія та Радослава нарешті дочекалися того, що хтось прибув на той острів, який став видимий тією частиною, де жили вони зі своїми дітьми.
Частина острова, яка була порталом, там і залишилася захованої від людських очей.
Отже, на ту мить, коли Єремію та Радославу забирали з їхніми дітьми зі загадкового острова, цих дітей налічувалося вже четверо. Старшій дівчині виповнилося одинадцять.
Отож. Майже дванадцять років провести на безлюдному острові!
Але це вже позаду.
Сім’я живе у розвиненому місту.
Усі щасливі.
Як і повинно бути.