Відпочинок

4

Радослава вмивалася, стоячи у воді, аж раптом Єремія, будучи поруч неї, схопив її за руку та витяг на берег. Одночасно з цим за ними показалася паща крокодила, яка хапала повітря одним махом.

Чоловік та жінка відскочили від берега та побігли, тримаючись за руки.

-Ти знов мене врятував. - прокоментувала цю подію Радослава.

-Радий тобі допомогти.

-Що ж ми будемо робити?

-Виживати та жити далі. А що нам залишається?

-У нас немає майбутнього. - пожалілася молода жінка.

-Є. Знайдемо якесь найбільш безпечне місце. Краще біля води. Озера чи річки. Але подалі від крокодилів. Побудуємо щось схоже на будинок та заживемо. Разом. Ти і я. - заспокоював Єремія.

Радослава підійшла до нього та поцілувала його.

Єремія відповів на поцілунок.

Вони продовжували проявляти своє кохання, забуваючись в обіймах та вже не звертаючи уваги на можливу небезпеку, якої було повно навкруги.

А через дев’ять місяців у будиночку, побудованому з підручних матеріалів, на берегу озера, в яке впадала річка високим водосхилом, народилася маленька дівчинка, мати якої Радослава, а тато - Єремія.

Вони жили та займалися власним хазяйством, обробляючи землю та охотячись на диких птахів.

До речі, з яєць, які Єремія знаходив, вилуплялися дивні птахи, яким він перев'язував крила, щоб не літали, а несли, неначе курки, яйця, забезпечуючи родину постійним животним білком та корисними речовинами зі жовтка.

У той же час у ту саму мить через прірву простору, через яку Єремія та Радослава не бачили, знаходився той самий світ драконів, де дракон-перевертень Олесь поступово та впевнено закохувався у Харитину - таку живу до життя та справжню, наполегливу та вередливу у своїх бажаннях та почуттях.

Харитина лише проводила свій другий день у світі драконів, де вона вже встигла заснути на плече Олеся та прокинутися в його обіймах, зустрічаючи новий цікавий день, в який близький їй дракон-перевертень готував для неї несподіваний подарунок.

Олесь приніс на собі Харитину на вершину гори, де в невеликій непримітний печері був вхід.

Вони увійшли у цей тісний вхід та… опинилися у величезному палаці, межі кімнат якого навіть не можна було охопити поглядом.

Харитина та Олесь йшли, роздивляючись картини, на яких була промальована уся родословна Олеся. Навіть у кінці кімнати була картина з його зображенням.

-Це ж ти. - показала рукою Харитина.

-Так. - коротко відповів Олесь та повів далі дівчину.

Вони вийшли до коридору, який не мав, нібито, кінця. Йшли, йшли, йшли, а потім увійшли у ще більш величезну кімнату, де посередині стояв вівтар.

-Ти вийдеш за мене заміж? Ти станеш моєю королевою? - запитав Олесь.

-Твоя ж мати не хоче, щоб я тут затримувалася та взагалі ріднилася з нею, стаючи для тебе чтмось більшим, ніж… - на цьому Харитина зупинилася та заплакала.

-Забудь, що хоче моя мати. Скажи мені, чого хочеш ти?

-Це для того, щоб розлити її, бо вона не дозволяє тобі женитись на будь-якій жінці, тому усім жінкам у світі драконів обриває крила? Ти обрав саме мене, бо я - гірший варіант, ніж жінка-дракон з обірваними крилами, бо я лише людина та ще з іншого світу? Смертна та ніколи не матиму крил, як у дракона?

- Я кохаю тебе. Тому я хочу з тобою одружитися. Я міг оволодіти тобою у будь-яку мить. Але дорожу твоїми почуттями та бажаннями. Я хочу бути з тобою. І без твого дозволу я до тебе не доторкнуся.

Олесь дивився в заплакані очі Харитини та чекав. Смиренно чекав, що ж вона відповість.

-Так! Я хочу вийти за тебе! Більше за життя. Нехай мене твоя мати вб’є після цього, але я хочу зробити це! Я хочу вийти за тебе заміж!

Олесь узяв Харитину за руку та провів дівчину ближче до вівтаря.

Перевертень поклав свою руку разом з рукою Харитини на вівтар, над яким з’явилася напівпрозора величезна книга, майже у зріст Олеся, сама себе перелистала та зупинилася на одній сторінці.

Голос з простору прочитав надрукований напівпрозорий текст, об’явив Олеся та Харитину чоловіком та дружиною та попросив їх поцілувати один одного.

Олесь та Харитина поцілувалися.

На їх безіменних пальцях правих рук прожглися обручальні кільця, які запечатлели цей шлюбний союз, які продовжували весь час світитися, ніби у них були нескінченні батарейки на атомній технології.

-Пішли. У мене до тебе подарунок. - Олесь повів Харитину у сад, який починався одразу після цієї кімнати з вівтарем.

Перевертень довів свою молоду дружину до невеликої статуї дракона, зняв з неї крила та одягнув на дівчину.

Ці нібито металеві крила одразу прижилися до Харитини, збільшуючись та перетворюючи її на дракона.

Теперь два величезних дракона, вона та він, стояли у саду та полетіли, відчуваючи один одного та внутрішньо розуміючи бажання іншого.

Дракони летіли, летіли, простір перед ними викривлявся, - і вони приземлилися перед будиночком, де жили четверо людей: Єремія, Радослава, їхня трирічна дочка та щойно народжений хлопчик.

Олесь та Харитина прийняли вигляд людей.

Їм назустріч вийшли Єремія та Радослава зі своїми дітьми.

Єремія тримав хлопчика на руках, а Радослава однією рукою притримувала Єремію під лікоть, іншою тримала за руку дочку.

Отак.

У людей пройшло чотири роки.

У світі драконів Харитина провела лише добу, отримавши безсмертя через знаходження там.

Єремія та Радослава одразу впізнали Харитину.

-Вітаю, Харитино, давно тебе не бачили. - привітався Єремія.

-Харитино, як добре, що ти жива! - зраділа Радослава.

- Вітаю! - відповіла Харитина, а потім звернулася до свого чоловіка. - Олесю, я можу їх забрати у світ драконів?

-Так.

-А крила вони теж отримають?