Пролог

Пролог

- Ми вже майже припливли! Я сьогодні за капітана! Уху! Добре, що татко дозволив взяти з собою лише одного охоронця - тебе, Єреміє. Хоча і ти зайвий у нашій жіночій компанії. Острівець ж перевірений, підготовлений для відпочиваючих чи відпочивальників. Як правильно говорити?  Щось я заплуталася. Не думаю, що нам зустрінуться пірати. Можеш взагалі залишитися на яхті: ми самі розташуємося у тій хижині. Якщо щось трапиться, я тобі подзвоню через супутниковий зв'язок. - повідомила дівчина, яка тримала штурвал яхти, що наближалася до острова.

- Я повинен виконувати свою роботу, пані. - відповів Єремія.

- Я тебе постійно прошу називати мене лише Харитина. Забудь про статки мого батька, це ж його здобутки, не мої, це все його досягнення ще до мого народження. Звертайся до мене, як до рівної себе. Я, звісно, балувана, але мені краще відчувати, що я з друзями, а не під постійним контролем охоронця. А то я ніби королева, якій не дають вільно дихати та не дозволять зняти корони навіть вночі у ліжку. Радославо, дивись, там парасоля на березі стоїть. Все відчуття безлюдності острова псує. Треба парасолю витягти з цього піску. Організатори такі собі.. Замість того, щоб якісь кам’яні голови-статуї встановити для відчуття дикого острова, організатори влаштували сюди парасолю. І нічого, що вона з гілок. Все одно це ознака розвиненого суспільства.

- А мені подобається... - висловила свою думку Радослава. - Можна сховатися від сонця на пляжі.

- Єреміє, ти зобов’язаний викорчувати цю гидоту звідти. - наполягала Харитина.

- Хочу нагадати Вам, молода пані, що я зобов’язаний лише стежити за Вашою безпекою та забезпечувати її. - суворо відповів Єремія. - А не виконувати ваші капризи. Якщо буде небезпека, я повинен попередити її чи вберегти Вас від небезпеки, зберігаючи вашу цілісність та здоров’я.

- А як же я? - Радослава сценічно надула губки, а потім усміхнулася, глибоко зазираючи в очі охоронця.

- Вас я готовий оберігати і без чиєїсь оплаченої команди. Це вибір серця. - Єремія прямо подивився на Радославу.

- А як же ти вибереш, кого захищати, коли нам буде загрожувати різна небезпека? Мене, за яку заплатили? Чи Радославу, яка явно тобі дуже подобається, що ти навіть і не скриваєш це? - втрутилася у гру милих поглядів Харитина.

- Розберуся. Довірюсь своєму професіоналізму. - впевнено відповів Єремія, не відводячи погляду від солодких очей подруги хозяйки.

- Подивимось. - зауважила та.

А Радослава недовірливо хихикнула лише.

- Треба знижувати швидкість. - нагадав Єремія. - Ми вилетимо на острів.

- У мене є ще час пригальмувати. - відмовилася Харитина.

- Треба заздалегідь… - наполягав охоронець

- Я тут командую, а не ти! - і балувана дівчина різко пригальмувала, тримаючись за штурвал.

Радослава продовжила по інерції рухатися, не будучи готовою до такого сценарію, що вже прямувала вилетіти з яхти, але Єремія схопив Радославу та притягнув до себе, випадково щільно обіймаючи її. Дівчина розгубилася від таких випадкових та різких дуже відвертих обіймів.

- Ти мене врятував від падіння. - нервово прокоментувала Радослава.

- Завжди готовий допомогти. - коротко промовив Єремія.

- Харитино! Ти мене майже вбила! - обурилася Радослава.

- Не перебільшуй. Хоча трохи є. Вибач. Хотіла провчити цього бовдура, який називає мене “молода пані”. Він майже одноліток мені, а поводиться так, ніби я дитина. - зауважила Харитина.

- Бо ти так себе ведеш. Почни вести себе по-дорослому, то до тебе і відноситися будуть так. - порадила подруга хозяйки.

- А навіщо? Мені і так добре. І легше. Знаєш, як легко бути тупою багачкою, ніж за все відповідати, особливо за свої необдумані вчинки. Дурепі все пробачається. А зі серйозних намагаються вибити відповідальність. Я в переносному змісті. Авжеж, ніхто нікого бити не буде. Ну що? На берег БУДЕМО вибиратися чи тут залишимося?

І ці троє вибралися на берег.