РОЗДІЛ 7

• Я прийшла до вас дізнатися як проходить розслідування. До вас мали привезти труп жінки, яку знайшли біля лікарні, де я вимушено перебувала.
• Так, так. Я згадав. Труп повезли одразу ж в поліцейський морг. Я зараз без роботи як бачиш. Тимур заходив до мене декілька днів тому. Говорив про якесь відрядження для себе. Я ж знаю його багато років і з легкістю розрізняю брехню від правди.
• То він вам збрехав? Це на нього не схоже. Я не бачилася з ним відтоді як опинилася в лікарні.
• Ні. Просто не міг з точністю сказати, що його насправді турбує.
• Як мені його зараз знайти?
• Адо, ти його вже не знайдеш. Мені боляче про це говорити, але поки ти була в лікарні він зник. Остаточно. Пробач за правду. Ти заслуговуєш на краще життя. Я знаю про твій дар. Він тебе захищає.
• Він не міг так зі мною вчинити. Я ж кохаю його. Я ж лишилася без роботи. Добре хоч заощадження є і кредит погасила вчасно. Але як жити далі?
• Просто живи, Адо. Просто живи, люба. - мовив чоловік, закурюючи люльку. Він стояв біля вікна, дивлячись на небо.  Ніби там на нього хтось чекає. А хто тоді чекає на мене?

Я подякувала йому і вийшла на вулицю. Сонце нарешті вийшло з- за хмар, даруючи трішки життєдайного тепла. Лютий виявився надто похмурим і холодним для мене. В одну мить втратила своє кохання, опинившись в міцних обіймах самотності. Знову. Та цього разу я сильніша за обставини. Лікарі так і не сказали чи вагітна я. Мене вирішили усунути від роботи в детективному агентстві. Скоріше  я це вигадала, бо хотіла нарешті мати власну сім'ю. Нарешті стати потрібною. Не судилося. Зараз необхідно знайти вбивцю тієї жінки.  З дитинства тягнулась до справедливості, не розуміючи, що вона сліпа. Як Феміда - давньогрецька богиня правосуддя. Так само й в Україні зараз. Не життя, а суцільний happy house. Хотілося додому, але де він є не знала. Тому вирушила назад до офісу. Там є невеличка кав'ярня, де можна випити каву і зігрітися. Й обдумати усе, що трапилось зі мною останнім часом.