РОЗДІЛ 3

Раптом за вікном пролунав грім. Зникло світло. Холод проникав в середину приміщення, створюючи напружену атмосферу. Я аж здригнулася від страху. Він заповзав в душу і охоплював її своїми крижаними руками. Ставало важко дихати. Я відчувала чиюсь присутність в офісі,але не могла зрозуміти кого саме. План  був жахливим - вона намагалася скоїти ритуальне вбивство. Голова гуділа від думок, хотілося сховатися де небудь. Подалі від людей з їхніми божевільними фантазіями, від яких стигне в жилах кров. Від яких хочеться тікати. Лише від себе не втечеш. 

• Геть звідси, нечисть! - крикнула я в темряву- Я тебе не боюся. Ти лише моя хвора уява. 
• Та невже, зайка. Та невже? Стала такою сміливою, що можеш огризатися? Не повірю. Ти досі перебуваєш в моїй владі. Я це знаю.
• Ні. Ти нічогісінько не знаєш. Тільки лякати вмієш. І все. Я пережила найстрашніше в житті - втрату рідних і себе самої. Тепер без бою не дамся.
• Ти безвідповідальна людина. З тобою ніхто не захоче спілкуватися. Ти фригідна жінка. Все життя будеш одна. Все життя.- пролунало над вухом, а потім я поринула в темряву.

Отямилась лежачи на спині на холодній підлозі офісу. Біля мене схвильований сидів Тимур. Його погляд був божевільним. Ніби втратив найріднішу для себе людину. 

• Що сталося?- кволо запитала, дивлячись в його зелені очі. Шрам на лівій щоці став ще яскравішим. Немов він отримав його лише декілька днів тому, а не на війні.
• Ти зомліла. Я одразу відчув, що з тобою щось сталося і поквапився в офіс. Не можна тебе недовго саму лишати. Це може погано закінчитись. Я не можу й не хочу тебе втрачати. Ти дуже важлива людина для мене. Занадто важлива.
• Раніше ти цього не говорив. Чому?
• Я не вмію красиво говорити. Я можу лише вчинками показати тобі своє кохання. Війна навчила мене бути точним у всіх випадках життя. Навіть у стосунках з жінкою. Зі своєю нареченою.

Я розплакалася, а він просто пригорнув мене до себе, намагаючись захистити від небезпеки, що таїться серед людей. Реальних та живих.