Глава 13

Просувалися ми вглиб натовпу неспішно, перед нами розступалися боячись за свою шкуру, а хто не пропустив, той став деревом, яке ми з котом легко обігнули. У міру того, як натовпу ставало більше чулися здивовані зойки та зітхання, немов деякі не можуть утримати емоцій. Коли ми нарешті досягли краю цієї «хвилі», то побачили чоловіка одягненого у все біле з таким самим світлим волоссям, що сидів біля фонтану і розливає щось із пляшки в глечик.

— Допоможіть. — благав хтось віддалік і я різко обернулася, сіпнулася навіть. Але суто рефлекторно, а не що б виконати прохання. Адже я темна. Але побачивши чоловіка в обпаленому одязі здригнулася, бачачи на ньому сліди застиглого скла. Він постраждав через дурість градоправителя і здається, лікар йому мало чим допоміг. Хоча мої зілля могли допомогти бідолашному.

— Ось уж хворий. Піднімайтесь. — запропонував йому світлий і я простежила як мужик проплентався до фонтану і зупинився віддалік. — Як це сталося?

Цілитель, а зважаючи на все, це був саме він, зачерпнув воду зі глечика та полив нею рану. І далі сталося диво, рана почала затягуватися на очах, відокремлюючи вже застигле скло та заліковуючи опік. Дружний ах від натовпу підтверджував, що вони побачили саме це. Але я з фамільяром, який заліз мені на плече бачили інше. Цілитель вкладав силу, і сам заліковував рану, а водою ж поливав тільки для вигляду гад такий. І якби на цьому все, але ж ні, він ще доклав зусиль і залікував старі шрами, ніби бажаючи показати, на що здатна його «жива вода».

— Відьма. — відповів на запитання білобрисого чоловіка, що тільки-но отямився, наче це могло все пояснити. І ось як би мене, темну, виставили страшною та злою, але аж якось прикро стало. Адже то була не я, а маг. Він нагрів зілля, поставив такий неправильний щит. А тепер мені це приписують. І з одного боку добре, але з іншого:

— І ти думаєш, що це прокотить? — поцікавилася я у цілителя, хоча тільки зцілений чоловік прийняв це на свій рахунок і зблід. — Який план? Розвести городян за гроші? Або вирішив, що всі подумають, що грошей на цілителя піде чимало й не звертатимуться до тебе. А жива вода – вихід. За живу воду можна віддати багато чого, адже вона вилікує будь-які хвороби. Але мені ось цікаво, а як ти провертатимеш цей же фокус, коли вони куплять у тебе цю воду і підуть по хатах пробувати?

— Пані Відьмо, ви про що? — пролунав неподалік дівочий голос.

— Про те, що це звичайнісінька вода. А рани лікує сам цілитель чи правильніше буде сказати вампір? — прошипіла, намагаючись швидко накинути щит на себе та оточуючих. Мені ж буде більше мороки, якщо вони постраждають.

— Вампір? — відсахнувся від того, щойно вилікуваний чоловік.

— То що? — проігнорувала я питання впритул дивлячись на мужика, а Касьян своєю чергою почав збільшуватися в розмірах, перетворюючись із цілком худорлявого котика в пантеру. — Навіщо прибув до МОГО міста?

Запитала, спеціально натякаючи, на те, що він на моїй території та Елдріон під захистом. Але цей ненормальний продовжував корчити з себе необізнаного дурня, продовжуючи живитися людськими емоціями, накопичуючи силу. Ой, а ось це не добре. Якщо у нього буде постійне підживлення, я не зможу вистояти.

— Що ви маєте на увазі, Пані Відьмо? — з легкою нервозністю та збентеженням тим самим видаючи себе з головою.

— Я бачу крізь твою ілюзію, а ще де ти де акторські курси проходив? Цілитель зарозумілі, в таку далечінь, як нашу – не лізуть з простої причини, вони занадто дорого коштують, щоб городяни могли сплатити хоча б мінімум послуг. А ще, я бачу, як ти харчуєшся прямо зараз, від того мужичка, що сидить поряд з тобою. — усміхаюся і з надр натовпу чується вигуками. Здається, місцеві нарешті також доміркувалися до очевидного питання.

— А правда, що такий шановний маг забув у наших краях?

— Чи чого поганого надумав?

— Ні, що ви. — помітно занервував вампір, оглядаючи обурений натовп. Це так, харчуватися можна будь-якими почуттями, та ось погано буде, якщо об'єкти цих почуттів на вила піднімуть, та на коли насадять. — Я світлий маг, тут проїздом, а відьма просто не хоче втрачати клієнтів. Адже ви раніше все до неї ходили? Так вона тепер просто хоче від конкурента позбутися. Адже вона темна, цим все сказано!

І спробував відправити в політ заклинання підпорядкування, яке чомусь пройшло крізь мій щит, але розбилося о перешкоду, що спалахнула червоним за кілька сантиметрів від мене.

— Що за...? Бачите, на неї навіть світла магія не діє, адже вона є породженням темряви! Погана дівка, яка уявила про себе чорт знає щ… — почав знову розпалюватись цей прибитий на голову, як різко замовк дивлячись кудись мені за спину.

— Ну-ну продовжуй, я слухаю. — голос градоправителя мало не змусив підстрибнути, адже він стояв буквально за мною, а я цього й не зрозуміла!