Глава 5

На подив за ніч я виспалася, вранці спокійно встала, виповзаючи з-під тіла Касьяна та хвоста чорної лисички. Потяглася звична рутина, сніданок, варіння зілля, поповнення запасів. Жодних криків, як ставили ставки вчора домашні – не сталося. Однак я приховано чекала появи лорда та злегка здригалася щоразу, коли дзвонив дверний дзвіночок. Але це були звичайні городяни, які зайшли купити припарку з трав або зілля привабливості для дівчат на виданні.

— Пані Відьма! Пані Відьма! — я тільки-но закінчила з черговим настоєм для лавки, коли в залі опинилася головна пліткарка Елдріона.

— Мадам Белінда. — мало не морщачись вийшла до покупниці.

Ця ніколи не приходила так просто. Їй або поговорити розносячи нову плітку під приводом покупки, або зараз почне скаржитися вкотре на товар. Чомусь дама вже далеко не середніх років була впевнена, що зілля, настої та змови, що продаються мною діють виключно з її бажань, а не як не в обумовленому при купівлі напрямку. Наприклад, минулого тижня продала їй мазь від алергії, так ця особа повернулася наступного дня з вимогою повернути їй гроші, бо мазь не прибирає старечих плям і дефектів шкіри. І ось головне не крапельки їй не страшно, коли чорна відьма кипить злобою слухаючи цілковиту нісенітницю приправлену наїздом. Невдоволеним клієнтам я зазвичай або давала прокляття «відворот-поворот» у словесній формі, або залишала їх на Скелета, який не міг говорити, але кивати з розумним виглядом – ще як. Найчастіше незадоволеним клієнтам потрібно було лише випустити пару через дружину, яка вдома пиляє вдень і вночі або бізнес прогорілого проєкту забрав все що людина колись мала. Бувало навіть таке, що починали з невдоволення товаром, а закінчували скаргами на кіз сусіда, котрі повадилися ходити на чужі ділянки, та їсти виноград. Таких я слухала за настроєм, після того, як монолог закінчувався, вимагала три мідяки за послуги слухача та давала вже словесний відворот-поворот. Бо в мене була невелика табличка, зовсім поруч із прилавком: «Товар поверненню та скаргам не підлягає». Все тому, що я не завжди готувала ті зілля напис який наклеєний на пляшці. Однак у покупців не було жодних претензій, після того, як я показувала їм дрібний шрифт або говорила дозування, якого вони не дотримувалися. Такі зілля я робила вкрай рідко та тільки з тими, які сама не жалувала, як наприклад приворотні. Саме тому на мене не подіяло моє власне зілля, яке Гранді підмішав у мій чай. І продавала такі зілля я теж лише винятковим людям. Такі скандальні як мадам Белінда до числа точно не входила, щоб полегшити власне життя. А отже зараз знову почнеться скарги на якийсь товар, що він не робить те, що спало на думку цій цікавій особі.

— Мені потрібне зілля привабливості. Ні. Краще начаклуйте мені красу. — приголомшила мене збуджена пліткарка в яскраво-рожевому платті. Напевно тільки через нього я брязнула перше, що спало на думку:

— Чаклують чаклуни та феї, а я відьма… — мовчки дивлячись на вже разів п'ять як вдову і від того з купою вільного часу жінку. Я подивувалася тому, що вже давно в літах мадам начепила на себе сукню юних красунь, які рясніли всіма кольорами рожевого й було їй здається замале. Від такої феєричної картини, чогось додала. — Темна.

— Ой, та не важливо. Ви від феї нічим не відрізняєтеся, окрім як кольором та транспортом. — відмахнулися від мене ця нахабниця й підскочив ближче затараторила. — Ну, пані Відьмо, зробіть мене красивою. Начаклуй ... намагічте мені молоде обличчя і волосся, щоб не як у мене сиве.

— Ні, від феї я відрізняюся настроєм та відсутністю чарівної палички. — загальмовано відповідаю, бо в голові засіла картинка з мадам Беліндою у вбранні феї. — А навіщо вам так раптово?

— Ви уявляєте. А в нас новий градоправитель. Так от він ранком злий як тисяча чортів звільнив варту, патрульним догану зробив, ще й секретарку свою звільнив. У мене ж у племінниці там сестра подруги працює покоївкою, так каже коли прийшла прибирати кімнату лорда – жах що. Клаптики тканини по всій кімнаті валяються, ліжко все порізане, на стелі цвяхи забиті, речі розбиті, матрац випотрошен і ось що цікаво прямо на стіні написано Козел, причому неправильно написано – «Козіль», але зі стразами, листочками та яскравими блискітками. Схоже, що той лорд скажений. Ну от поки що місце секретарки звільнилося я і хочу запропонувати свою кандидатуру.

— І охмурити поки він нічого не зрозумів. — пробурмотіла собі під ніс уявляючи картину яку вчудили піксі.

— А сам лорд градоправитель у нормі? — все ж таки питаю переживаючи за розміри шкоди завданої маленькими вредінами.

— Якщо не рахувати очі, що смикається і чомусь рожевого волосся – красив, добряч і багат. Тож гаразд. — весело щебетала бабуся, що мітила далеко не в секретарки до знатного чиновника.

У результаті я продала парочку зілля привабливості та багато сироваток по догляду за собою. Хоча цей товар завжди був ходовим із самого ранку заходили пані та юні дівчата за  засобами догляду, зіллєм привабливості, атракції, парочка навіть за приворотним, так що ставало смішно. До полудня схоже вже весь Елдріон знав про те, що трапилося в ратуші з градоправителем. А я спостерігаючи за черговою клієнткою все гадала чи витримає адміністративна будівля напливу охочих зайняти вакантне містечко чи вийти заміж.

— Ой, Пані Відьмо, а мені якийсь більше йде рожевий чи червоний? — все не могла визначитися одна з дочок Дархіша, коваля нашого невеликого містечка.

— Тобі йде твій колір. — зітхнула, бо вже раз п'ятий чи шостий раз чула це питання і все стосувалося різних олій, кремів, притирок. Зараз дівчина тримала в руках зілля, що наноситься на губи, як шар помади, проте колір тримається 24 години без оновлення, не змивається і не стирається. Таке саме й брали молоді дівчата, що ще тільки починали чепуритися копіюючи шановних дам і можливо старшим, сестер чи маму.

— Ні, ну що ви, з моїм кольором лорд Азраель зовсім не зверне на мене уваги та не візьме за дружину. — зовсім серйозно хитає вона головою, а я вкотре зітхаю.