Глава 4

Відправивши Ріса на пошуки сама я з чистою та спокійною душею пішла пити чай та шукати ще одну пачку цукерок. Начебто вже відвела душу, але якось на другу порцію вже налаштувалася.

— Ай, відьми не толстіють. — махнула рукою та попленталася вниз паралельно, відзначаючи, що маг більше не б'ється. — Видохся чи що, всього кілька ударів... Я очікувала феєрверків побільше.

— І що ж ти робитимеш, Міраєчко? — промуркотів кіт, проходячи слідом за мною в майстерню, а потім і кухню.

— Зараз пити чай і полювати. — на останніх словах Касьян завис, а потім обережно так поцікавився:

— І на кого?

— На цукерки, звісно. — знизую плечима та обертаючись бачу лише хвіст фамільяра, що вмотивує. Схоже йому хватило обійм й до цього.

Поки пила чай уже обмірковувала план дій і подумки готувала список зілля, що знадобиться. А потім приступила до ревізії та поповнення страшних запасів. У ході цього дійства іноді заходили покупці. Я попросила Каліаса зняти найвищий захист і поставити звичайний з маяком на мага, тому захист пропускав усіх, хто йшов без злого наміру в мій бік. Але я виходила не до всіх. Клієнтів обслуговував Скелет і городяни, звичні такою заміною, лише за потреби відривали страшну темну відьму від справ. Так, наприклад одна з головних кравчинь нашого містечка, попросила покликати мене, щоб обговорити співпрацю.

— Вітаю, Пане Відьмо. — радіє пишнотіла блондинка, дивлячись на не дуже задоволену, тим що відірвали від роботи мене.

— Мадам Рамона? Чого бажаєте? — та я була не надто привітна, але городянка звична моєю поведінкою защебетала.

— Ой, ви уявляєте у нас новий градоправитель від сьогоднішнього дня. Так от думаю, що влаштують якийсь бал чи свято. Тож до мене за нарядами підуть, а в мене зілля блискуче зовсім закінчилося. Тож треба мені, терміново. Що б уже вночі чи вранці за роботу сісти. — розвела вона руками. — А градоправитель то новий, чоловік ще той. Гарний собою, одягнений за столичною модою, тільки ось похмурий зовсім. Таннера з ратуші вигнав, сам заселився і давай людей скликати. Перевіряти буде схоже, що ми тут робимо. Про вас теж питає, Пане Відьмо. Дізнається хто ви та чим займаєтесь.

— Похмурий кажете... — ягідна посмішка наповзає на обличчя.

— Так, стережіться ви цього лорда. Кажуть, що він магом столичним мається бути. — похитала головою жінка й поруч з'явився Каліас.

— Хазяйко, там зілля в грудку збирається. — оскільки привид могла чути лише я, то й пояснювати кидаючись до майстерні довелося

— Стривайте хвильку. — помах рукою й з однієї з полиць за мною летить зміцнювальне зілля та стабілізаторна ложка. — Скел знайди Зоряне зілля поки що.

— Вся у справах, Пані Відьмо, вся у справах. — хитає головою покупниця і питає, наче забувшись. — А як взагалі сямаєте?

Кидаю в котел ложку і заливаю зміцнююче зілля, поспостерігавши як варево для помсти приходить назад у рідкий стан, посміхаюся і виходячи спираючись на прилавок видаю найзадоволенішу усмішку зі свого арсеналу.

— Злодійку потихеньку.

— Значить у хорошому настрої, отже, будете. — усміхається мадам Рамона й зовсім осмілівши вихоплює з руки скелета коробочку з зіллями.

— Куди стільки? — дивуюся, бо одного зілля вистачало щонайменше на п'ять нарядів, а в коробці було шість флакончиків.

— Так, для роботи завжди знадобиться. — відмахується від розпиту кравчиня і кидає на стіл золотий.

Так, зілля це було не з дешевих, тому що інгредієнтом так був моторошний гриб, який міг впливати на навколишню нежить, щоб та захищала його. Такі тварюки часто були в рази сильніші за своїх звичайних родичів. І нападали на всіх, хто був поруч із грибом. Однак у цієї магічної рослини була приголомшлива властивість, якщо з неї зробити есенцію, то лише кілька крапель здатні загострити почуття і надати чарівності будь-чому. Саме в зіллях для мадам Рамони, я клала трохи вище встановленої норми, щоб покупки з розлюченістю билися за можливість купити, а потім і одягнути сукню. А тому вона відстібала мені зайві срібла. І всі задоволені. Кравчиня збуває свій товар, наче булочник вранці здобу, я заробляю вдвічі більше й дівчата з блискучими вбраннями. Блискучих…

— Безодня з вами. — махнула рукою на покупницю та помчала до майстерні, окрилена новою ідеєю.

Значить лорд градоправитель переїхав до ратуші? Тоді можна було й не посилати Ріса. Хо-оча-а він дізнається, в якій кімнаті зупинилася нова влада. Ну, а поки що потрібно ще трохи повідьмувати.

До моменту, коли з лісу повернулася Елоді й з нею купа піксі, що миготять, у мене вже все було готове. Давши хабар у вигляді цукеркового призента, я отримала полчище готових допомогти невгамовних шкідників. А тому, дочекавшись поки Ріс повернеться, я постаралася зробити так, щоб піксі не рознесли мою лавку замість ратуші. Коли ж пугач повернувся, я вручила дільникам потрібні зілля, ножиці та амулети, давши чіткі інструкції. За задумом, у піксі було блискуче зілля, зілля, що склеює, дурманить, амулет, що заморожує, амулет для і від кошмарів, що б спочатку лорд спав міцно, а потім у муках. Ножиці ж були для того, щоб порізати решту гардеробу нового градоправителя. З рештою давала дрібним карт-бланш без заподіяння тілесної шкоди. Хабар якраз був для того, щоб вони цьому «помічнику» не нашкодили. Оскільки пакостити ці зарази раді завжди, скрізь і безкоштовно. Тому після настання ночі Рис повів за собою маленьких бійців. А я разом з усіма домашніми пішла спати. Хоча піднімаючись у свою кімнату чула як Каліас з Касьяном та єнотами ставили ставки, яким буде реакція градоправителя. Висунули такі версії як:

— Збіжить з містечка нашого, як лапою махнути, збіжить.

— Вранці прийде кричати.

— На нашу відьму ще хто кричати наважиться. — муркотнув котик, примусивши посміхнутися.

— То ж приїжджий. — пискнув хтось із братів.

— Вночі прийде. — похитав головою прив, і я все ж піднялася до себе радіючи, що поряд з ліжком у мене був запас солодкого, щоб не спускатися на кухню.