Розділ 11

Це був жахливий, просто нестерпний робочий день. Але Вінфред уже звик до такого. Після негоди завжди так було. Тільки цього разу він був не в тій формі, щоб пережити цей кошмар без наслідків.

Сонний, роздратований і стомлений, він увесь день відверто відставав. Доводилося по декілька разів перечитувати документи і прикладати зусилля, щоб просто чути когось.

Тож невдовзі його здолав головний біль, і роздратованість трансформувалася в гнів. Він знав, що в роботі, а тим паче під час застосування магії, потрібно зберігати спокій і рівновагу. Однак, нічого вдіяти не міг.

І на підлеглих зриватися не хотілося, тож він стримувався з останніх сил. А вони, знаючи характер капітана і примовкли, щоб не потрапити часом під гарячу руку.

Зрештою, гнів знайшов вихід у битві. До слова, в практиці Шейна це був, мабуть, найсильніший демон. Уже один тільки запах давав зрозуміти, що дух поглинув не одну смерть.

Вперше за увесь період роботи демоноборцем він не зміг самотужки впоратись з потворою. До бою долучилися Маркус і Фан. І в якусь мить Шейн просто втратив контроль. Закляття спрямованої дії несподівано розширилося і розірвало духа на шматки, знісши дорогою дві стіни і пробивши діру в сусідньому будинку. На біду, одна із стін виявилася несучою, і на голови Шейнової команди посипалися шматки стелі і даху.

Вінфред встиг викинути демоноборців з приміщення, і уже вибігав вслід за ними, коли йому на плечі впала балка.

Дерев’яна конструкція вибила магу ліве плече і залишила величезну криваву рану на спині. В результаті – Шейн годину провів в лазареті, але, як не старався, цілитель так і не зміг остаточно зцілити його.

Реакція на чужорідну магію цього разу була ще більш агресивною ніж зазвичай. В процесі цілитель декілька разів обпік руки, і ще декілька його вдаряли мініатюрні блискавки. Тож Шейн аж ніяк не тримав на нього зла.

Той зробив усе можливе, щоб йому допомогти. Зрештою, крім болючої гематоми, нічого від сьогоднішніх ушкоджень на тілі Шейна не залишилось. І його навіть відпустили додому на годину раніше, щоб він зміг добренько відпочити і підлікуватися уже самостійно.

Серед іншого цілитель вручив йому зілля регенерації. Вкрай рідкісна і дорожезна субстанція дісталася йому на додачу до компенсації.

Він планував повернутися додому, випити гидотне зілля в перемішку зі знеболюючим і добряче виспатись, поки його тіло буде відновлюватися. Хто ж знав, що вдома на нього чекатиме такий сюрприз.

Так звані родичі згадували про Вінфреда тільки тоді, коли їм було від нього щось потрібно. Демоноборець зовсім не перебільшував, коли говорив, що від роду йому дісталося тільки ім’я.

Відколи в чотирнадцять осиротів, про нього повністю забули. Варто було підписати документи з передачі опіки батьковому брату, як він став нікому непотрібним. Хлопця одразу ж пересилили в окрему квартиру і на цьому участь роду в його вихованні закінчилася.

Шейн досі не знає, коли саме був проданий будинок, в якому він проживав із сім’єю і на що були витрачені вилучені від продажу кошти. Єдине, що йому вдалося зберегти від батьків – обачливо відкритий на його ім’я банківський рахунок. І те, до нього він отримав доступ тільки після досягнення повноліття. До цього, він вважав, що батьки не залишили йому нічого.

Ніхто просто не очікував, що стихійник як він, зможе дожити до повноліття, і навіть закінчити університет, практикуючи увесь цей час магію.

Коли ж стало зрозуміло, що помирати він не збирається, так звані родичі вирішили якомога більше користі вилучити з його існування. І вигідний для його дядька шлюб був частиною всього цього.

Шейн повинен був передбачити це. І він знав, як на це відреагує Аніка. Таке уже траплялося раніше – коли представники його роду намагалися принизити її, просто за те, що відважилася зблизитися з ним.

Цього разу у нього навіть сил не було її переконувати. Та й погляд дівчини давав зрозуміти, що налаштована вона рішучо. І все ж він не готовий був її відпускати.

Вінфред довго обдумував, що сказати, як переконати її в хибності рішення. Але всі його аргументи могли б подіяти на ту Аніку, яка його знала.

Так і не дочекавшись від нього відповіді, дівчина зітхнула і уже збиралася відійти, коли Шейн охнув і зловився за плече.

Він знав, це підло – маніпулювати нею таким чином. Але нічого кращого не придумав.

Поки Аніка схвильовано дивилася на нього, він намагався пригадати, наскільки жахливо виглядає його спина. Вінфред відчайдушно сподівався на те, що гематоми вистачить для того, щоб розжалобити її.

- Що з тобою? – насторожено запитала дівчина.

Шейн умисно поморщився і пересмикнув плечима.

- Так, нічого особливого… - спостерігаючи за дівчиною з під вій тихо проговорив він.

Аніка одразу ж підійшла ближче і смикнула його за плече. Шейн зойкнув, цього разу насправді. Плече досі боліло. Повернувшись до дівчини спиною, він закрив долонею обличчя. Так соромно йому не було давно. Але дуже швидко сором змінився болем, коли Аніка взялася оглядати його спину.

Дівчина примусила його роздягнутися і уже декілька хвилин ощупувала гематому. В якусь мить йому здалося, що вона умисно робить це так, щоб йому було боляче.