Розділ 10

Чому він змовчав? Це було зовсім на нього не схоже. Лірен ніяк не міг зрозуміти, чому... У нього не було причин не говорити їй цього. Але чому тоді?...

Він навіть не вслуховувався особливо в розмову прокурора з Шейном. Його значно більше хвилювало те, що він не зміг прямо відповісти на запитання дівчини. Ні, він не збрехав. І все ж правди не сказав також. Але чому?

— Кх-кх!

Лірієць поморщився і кинув невдоволений погляд на прокурора. Той явно шукав очима його. І не був певен чи може розкрити демоноборцю його присутність.

Різко видихнувши, Лірен прибрав ілюзію, і Шейн відсахнувся від столу як ошпарений, перевернувши дорогою стілець і витягнувши з-за пояса кинджал.

— Ти!..

Шок на обличчі демоноборця швидко змінився люттю. Хлопець відкинув кинджал і вхопив його за комір. Лірен тільки очі закотив.

— Що ти з нею зробив? — то от що так розізлило його.

Легке роздратування мимоволі викликало у лірійця розгублену усмішку. Що ж в цьому не було нічого дивного. Шейн не міг не помітити…. Зрештою, всяка магія залишає сліди. А він добряче постарався, проводячи ритуал, щоб ніхто і ніколи не зміг запідозрити підміну. Тож не мав іншого виходу ніж приховати сліди ритуалу під більш помітними захисними чарами.

— Яка тепла зустріч, — замість відповіді мовив він, і стиснувши зап’ястя демоноборця своїми руками, змусив його відпустити свій комір.

Хлопець поморщився явно від болю і, щойно лірієць відпустив його, розтер постраждалі зап’ястки. Синці залишаться однозначно. Лірен подекуди забував наскільки сильніші лірійці фізично за звичайних людей.

— Що скажеш? — повернув його до предмету зустрічі прокурор.

Лірієць різко видихнув і повернувся до столу. Він від ранку нічого не їв, тож фрукти і стейк здавалися йому дуже апетитними.

— Що? — побачивши невдоволення на обличчі Шейна запитав він. — Ти однаково не збирався його їсти. — Прожувавши під обуреними поглядами шматок добре просмаженого м’яса, лірієць потягнувся за пляшкою вина. — Не бачу в цьому нічого дивного, — наливаючи вино в келих, мовив він. — Вони однаково шукали б спосіб відвести від себе підозру і приховати свою діяльність. Ви ж не думали, що скинувши на мене усю вину, вони раптом відмовляться від такого прибуткового бізнесу.

— Якщо, як ти сказав, це бізнес, — підтягнувши до столу вільний стілець мовив Шейн. — Чи не повинні вони слідкувати за тим, щоб якість наданих ними послуг була на відповідному рівні. Навіть в молодому тілі може бути некомфортно, якщо воно повністю тебе не слухається.

— Розумію, що ти маєш на увазі, — погодився з демоноборцем Лірен і відпив трохи вина.

— Суть не в цьому, — перебив їх обох прокурор. — Чи зможемо ми якось використати це?

Лірієць відрізав від стейка шматочок і зосередив свій погляд на ньому.

— Використати що? — перевівши погляд на прокурора запитав він. — Якщо ти досі не зрозумів – після знищення духа слідів не залишається. Тож сенсу переглядати звіти, шукати схожі кейси і допитувати причетних немає. Ви не знайде там нічогісінько. Тільки накличите на себе непотрібну увагу.

— То ти пропонуєш залишити все як є? — мимоволі обурився Шейн.

— А в тебе є інші ідеї?

— Це ж очевидно. Усі звіти проходять через одні руки. Було б дивно не помітити очевидного…

— І? Що далі мав би зробити керівник? — не приховуючи насмішки запитав Лірен. — З юридичної точки зору? — додав він, схиливши голову на бік. Судячи з виразу обличчя, Шейн уже зрозумів, до чого він хилить. — Навіть приховування трішки збільшеної статистики не матиме жодних юридичних наслідків для керівника, — проковтнувши черговий шматок м’яса, мовив він. — Однак, перегляд уже закритих справ може спричинити серйозні проблеми для виконавців. Сам подумай, кожен капітан несе повну відповідальність за ухвалені ним під час патрулювання рішення. До кого буде більше запитань у слідства, — повернув він голову в бік прокурора, — до керівника, який тільки переглядає надані йому звіти, чи до того, хто ці звіти складав?

— Тут Лірен має рацію, — неохоче погодився з ним прокурор. — В першу чергу це розглядатимуть як злочинну недбалість, або неналежне виконання обов’язків.

— Почнуть, як завжди з мимовільних виконавців і перш ніж доберуться до суті, той хто за усім цим стоїть встигне сховати всі кінці у воду, — розрізаючи решту стейку на дрібні шматки додав лірієць. — Вони і так уже мали закопошитися, з огляду на початок повторного розслідування.  Ймовірно, зараз вони спробують прибрати усіх, хто хоч якось може допомогти слідству вийти на них. І звісно що спробують підсунути вам якогось цапа-відбувайла. Як було зі мною. В ідеалі, це буде хтось зі мною пов’язаний, щоб у слідства не виникало підозр щодо хибності попереднього вироку.

— Добре, я зрозумів…. Тоді, що як підійти до цього з іншого боку? — Лірен з цікавістю глянув на прокурора. — Як ти і сказав, ми не знайдемо жодних доказів, навіть якщо перелопатимо усі звіти. Але у нас однаково уже є зафіксований випадок, де переселення душі було замасковано під одержимість. Що як ми тепер зосередимося на профілактиці подібних випадків.

— Той ваш друг, — втрутився в розмову демоноборець. — Ви ж не просто так запросили його. Він цілитель?