Розділ 9

Ронел і сам не помітив, як полегшено видихнув. Тепер у нього є вагома причина для повторного розслідування. А ще перші докази невинуватості Лірена. І хоча його досі млоїло від усвідомлення фатальності своєї помилки, він був радий тому, що є шанс її виправити.

Звісно на цьому труднощі не закінчуються. Скоріше навпаки. Ймовірно, тепер, коли він знайшов причину для повторного розслідування, цю справу спробують у нього відібрати. Це була звична практика, коли прокурора знімали зі справи в якій він допустив помилку. Але він не збирався легко здаватися. Зрештою, у прокуратурі не було жодних доказів, які б вказували на невинуватість Лірена. А прокурор не несе відповідальності, якщо його висновки були зроблені на основі неправдивих свідчень, або сфальсифікованих документів.

Аргументуючи потребу в повторному розслідуванні, він в першу чергу збирався посилатися на нові докази, як на нововиявлені обставини, які не були раніше відомі прокуратурі чи суду. Це, також, дозволить йому підняти питання фальсифікації доказів.

Раніше він щиро вірив у непогрішність органів досудового розслідування. Він був справді наївним.

Поки жрець збирав свої речі, він мовчки спостерігав за ним. Тепер, коли він обстежив тіло і підтвердив проведення ритуалу, душу лер Мефіс буде знищено, а тіло ймовірно розпадеться у них на очах. Прокурор Максвел не зовсім розумів, чому так відбувалося. Знав тільки, що це якось пов’язано з кліткою первісного духу. І все ж шанс зберегти тіло був.

Дуже рідко після знищення духу тіло, яке він захопив, залишалося цілим. І прокурор хотів простежити за тим, щоб демоноборці, не докладали надмірних зусиль до знищення тіла також. Він не знав звідки молодий демоноборець знає його ім’я. Сам він його не впізнавав. Та й з родом Шейнів ніколи раніше не мав справ.

А те, що вони так швидко прибули сюди після виклику не могло не викликати підозр. Тож, щойно за лер Емером зачинилися двері, він зосередив усю свою увагу на демоноборцеві.

— Що ж, приступайте….

— Ви ж розумієте, що це був не Лірен…

Вони заговорили одночасно і одночасно ж замовкли. Прокурор навіть подих затамував. Від згадки імені нелюда до горла мимоволі підступила нудота. Він уже інстинктивно приготувався до головного болю, і зі здивуванням усвідомив, що йому не боляче.

— Ще не чув, щоб хтось із підлеглих називав його на ім’я, — висловив щире здивування прокурор. — Ви були близькими?

І якщо так, чому проклятий нелюд досі окуповував його житло?

— Тепер ви зацікавилися його близькими, — з гидливою посмішкою на губах відповів йому демоноборець, і прокурор скривився.

Некромант навіть не намагався приховати ворожість.

— Капітан Шейн нічого такого не мав на увазі, — несподівано втрутився в розмову інший демоноборець. — Але навіть я розумію, що лер Лірен не зміг би цього зробити, адже, в цей час перебував у в’язниці, очікуючи на смертну кару.

Прокурор глибоко вдихнув і прочесав пальцями волосся. Він заплутався. Як так сталося, що він раптом став поганцем? І чому він почувається так паршиво?

Мабуть, йому слід було щось сказати, щоб виправдати себе, але в голові як на зло було надміру порожньо. Тільки почуття провини душило зсередини, посилюючи нудоту.

Прокурор заплющив на мить очі, і потер пальцями перенісся. Перш за все слід розвіяти непорозуміння.

Звісно що він заслужив на подібне ставлення. Однак, зараз явно не час піддаватися емоціям і потопати у почутті провини.

— Для початку не завадило б познайомитися, — різко видихнувши мовив він і протягнув демоноборцю руку, — моє ім’я Ронел Максвел.

Демоноборець окинув долоню прокурора гидливим поглядом, але перш ніж це стало ніяково, його підлеглий потиснув її.

— Томас Фан, — представився він і вказав долонею на аристократа. — А наш капітан – сід Вінфред Шейн.

— Перейдімо до справи, — не приховуючи ворожості, мовив Шейн. — Оскільки, ми усі погоджуємося з тим, що Лірен не міг цього зробити, якими будуть ваші подальші кроки, прокуроре Максвел?

Під холодним поглядом некроманта, найдрібніші волосинки на тілі Ронела стали дибом. Незважаючи на молодий вік хлопчина вмів навести жаху.

— Перш за все, доказів отриманих сьогодні достатньо тільки для поновлення розслідування. Щоб доказати невинуватість Лірена, потрібно значно більше. Хтось добряче постарався, щоб виставити його винним. І досі ретельно замітає сліди. В чому ви й самі могли уже сьогодні переконатися.

Це явно не те, що демоноборець очікував від нього почути. Надто спантеличений у нього був вираз обличчя.

— Отже, ви не будете намагатися приписати і цей епізод Лірену?

Прокурор різко видихнув і потер долонею потилицю.

— Визнаю, я був неуважним, дозволив себе обдурити, але я б ніколи свідомо не пішов на підтасовку чи фальсифікацію доказів. Тому запитаю ще раз: ви з… — Він на мить запнувся, готуючись до головного болю. — Ви з Ліреном близькі?

Болю не було, і прокурор сам не помітив, як полегшено видихнув.

— Не дуже, але у нас є спільні знайомі. Якщо вам, справді було цікаво почути думку когось із його близьких, вам слід було поговорити із директоркою притулку, чи з його близькою подругою, коли вони до вас приходили.