Розділ 8

Одержимість? Серйозно? Ронел заледве втримався від істеричного сміху, тільки тихий смішок зірвався з його губ.

— Е ні, не цього разу…

Мабуть лють відобразилася на його обличчі, коли він підвівся бо і начальник відділку, і його підлеглий різко поблідли, а всі крім одного працівники відомства відсахнулися.

— Хто це був? — оманливо ніжним тоном поцікавився він. — Хто повідомив про «одержимість»?

Всі присутні здригнулися знову ж таки крім одного. Високий чоловік з кучерявим каштановим волоссям не зводив погляду з жінки всередині. Аж раптом його очі спалахнули примарним сяйвом, а на щоках виступили жовна.

— Мені також раптом стало неймовірно цікаво, хто ж тут наважився на таку зухвалість?

Магічні світильники довкола несподівано замиготіли. І саме повітря наче наелектризувалося.

— Сіде Дейвіс, хто з ваших працівників викликав їх? — вирішив прокурор зосередити свою лють на одній конкретній особі.

І незнайомий йому поки демоноборець зробив те саме. І, якщо погляд прокурора викликав у чоловіка невдоволення, то погляд демоноборця змусив здавалося найдрібніші волосинки на його тілі стати дибом.

Але чоловік не встиг нічого сказати, з-за спини прокурора несподівано почулося хрипіння. Він різко розвернувся, але встиг тільки побачити як на землю падає менталіст, чиє тіло раптом забилося в болісних конвульсіях.

— Дозвольте мені, прокуроре Максвеле, — протиснувшись повз нього мовив той самий демоноборець і, підійшовши до жінки, чиє обличчя уже встигло посіріти від нестачі кисню, торкнувся пальцями її чола. — Маерус создем, — коротко мовив він, і тіло жінки миттю обм’якло.

Наступної миті її груди різко здійнялися, а легені наповнились повітрям.

— Що ви зробили?

Він знав що це… Ну хто не знав цього простенького закляття третього рівня, покликаного навіяти сон. Але прокурор ніколи б не подумав, що це може допомогти в такій ситуації.

— Ми зазвичай не контролюємо свої думки коли спимо. А ментальний вплив базується на контролі думок. Тож, я припустив, що це може спрацювати. Але щойно вона прокинеться, боюся ситуація повториться.

Саймон, який помітно спітнів намагаючись втримати жінку від нанесення собі шкоди, нарешті, полегшено видихнув і опустив руки жінки назад на стіл. Після чого одразу ж кинувся допомагати менталісту.

— Розумне рішення… — Знявши з себе піджак і підклавши його під голову чоловіка, мовив він. — Жаль не довготривале.

Менталіст продовжував ще деякий час битися в судомах, і Саймон уважно слідкував, щоб він об щось не вдарився. Тільки коли напад припинився, він обережно повернув напівпритомного чоловіка на бік і, різко видихнувши, перевів стомлений погляд на прокурора.

— Що? — уже передчуваючи погані новини, запитав він.

— Це була смертельна заборона…

В кімнаті запанувала тиша. Саме використання цього закляття без належної процедури і дозволів було причиною засудження до смертної кари. Його застосування було суворо обмежене ще на першій Вільхфермській конференції. Відтоді його використовували тільки в крайніх випадках, як от для збереження державної таємниці. Але навіть так головною умовою його застосування є беззаперечна згода того на кого накладають заборону.

А Анелія Мефіс аж ніяк не походила на того хто міг дати згоду на застосування подібного закляття.

Найгірше, що його неможливо було зняти чи скасувати його дію, а надто після того як воно вступило в дію.

А це означало, що вони більше нічого не зможуть від неї почути. Щойно вона прокинеться, закляття змусить її так чи інакше померти. Якщо не задихнеться від нестачі повітря, то стече кров’ю, від нанесених самій собі ран.

В цьому випадку значно гуманнішим буде знищити її дух до того, як вона пробудиться.

Прокурор не втримався від лайки. Але він не міг собі дозволити піддатися емоціям. Тож, провівши долонею по обличчю, обвів поглядом усіх присутніх в коридорі.

— Я так і не почув відповіді на своє запитання, сіде Дейвіс, — знову зосередивши свій погляд на начальникові відділку, мовив він. — Невже це так важко: встановити особу того, хто зв’язався з відомством? — Чоловік під його поглядом знітився, але сказати йому явно було нічого. — Схоже, ви все ще не розумієте усієї серйозності ситуації. Ось та жінка, — вказав він на лер Мефіс, — ніяк не одержима, вона незаконно заволоділа цим тілом, скориставшись ритуалом переселення душі. А, оскільки, самостійно це втілити було неможливо, є ті, хто зробив це для неї. У постраждалої не було сім’ї, чи близьких друзів, які могли б запідозрити одержимість. Сподіваюся, мені не потрібно тепер пояснювати наскільки важливо відшукати того, хто зробив це?

Чоловік густо почервонів, схоже, це вперше хтось так із ним розмовляв, але воно і не дивно. Зрештою, у відділку не було нікого вище посадою.

— Я розумію, що ви маєте на увазі, прокуроре Максвеле, але й ви зрозумійте – це столиця. Наш відділок щодня обробляє стільки заяв…

— Мені не потрібні ваші виправдання, — перебив його прокурор. — Я все ще не бачу жодних дій з вашого боку…

Він дав чоловікові час, щоб осмислити свої слова, але, не побачивши з його боку жодної реакції, повернув голову в пошуках Тарна. Помічник уже мав бути тут. І таки так, блідий і спантеличений, він стояв позаду працівників відділку і мовчки спостерігав за усім цим балаганом.